25 листопада 2021 р. в Приморському суді м. Одеса відбувся допит Михайла Чеботаря – мешканця села Лощинівка, якого обвинувачують в зґвалтуванні та жорстокому вбивстві 8-річної дівчинки в селі Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області 26 серпня 2016 р.

Тіло дитини знайшли близько 7 години ранку 27 серпня на пустирі позаду покинутої будівлі по сусідству із домом, де вона жила з мамою, вітчимом та молодшим братиком. За місцем проживання дівчинки під час обшуку знайдено кепку. Собака-шукач взяв слід по кепці і привів поліцію до будинку Михайла Чеботаря, сусіда й друга вітчима Ангеліни Олександра Матяша.

Звістка про те, що в злочині підозрюють місцевого жителя ромського походження 21-річного Михайла Чеботаря, спровокувала масові заворушення.

Розлючений натовп громив житло, нищив майно жителів села — ромів. Люди не постраждали, бо всі ромські родини встигли напередодні погромів втекти. Вигнанці мусили шукати житло в інших селах регіону та в Ізмаїлі, ніхто з них в Лощинівку не більше повернувся.

Справу розслідувало слідче управління ГУНП України в Одеської області під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури. Слідство у справі Михайла Чеботаря завершили в кінці грудня 2016-го, обвинувальний акт досі слухається в Приморському суді Одеси. Обвинувачений з 27 серпня 2016 року перебуває за ґратами.

Чеботаря допитали в суді після вивчення всіх обставин справи, допиту свідків та експертів. На прохання адвокатів обвинуваченого випустили з “акваріума” та зняли з нього наручники.

«Вас, циган, стріляти треба»

Чеботар докладно розповів, що робив того дня. Після того, як повернувся ввечері до села з роботи в м. Ізмаїл, де він працював на рибному заводі, вирушив із друзями у гості до односельця Юхима Матяша відзначати день народження його дівчини Марини Гайдарджі. У компанії був також його друг Олександр Матяш, вітчим Ангеліни Моісеєнко.

Приблизно о 00.15 Михайло з Олександром Матяшем вийшли з дому Юхима на вулицю покурити. Олександр почав дзвонити своїй дружині Катерині Моїсеєнко. Та не брала трубку, а потім її телефон і зовсім відключився. Через це Матяш сильно занервував і попросив, щоб Михайло з ним пішов до бару «Фортуна», де Катерина працювала цього вечора.

Пішли в бар не вдвох. Попереду йшли сестра Олександра Людмила Матяш, її подруга Маша, друзі Михайла Рустам Чурар і Армен Мунтян. Михайло з Олександром йшли ззаду. Коли вийшли на Ізмаїльську вулицю, де живе Матяш, Олександр сказав, що треба зайти додому, перевірити, чи сплять діти – його 5-річний син Валера та 8-річна падчерка Ангеліна. Попросив Михаїла піти з ним. Дорога зайняла близько 15 хвилин.

Зайшли удвох у хату. Михайло залишився у передпокої, Олександр пішов спочатку в одну кімнату, тому в іншу. Сказав, що син на місці, спить, а дівчинки немає, і почав нервувати. Але за хвилину Ангеліна зайшла до будинку з вулиці. Виявляється, що вона була у туалеті. Вітчим вдарив дівчинку долонею по голові, вона впала. Михайло підняв її і штовхнув Олександра. Той штовхнув Михайла у відповідь. Михайло розвернувся і вийшов із дому, тому що «не хотів битися при дитині». Тоді у будинку Матяша він втратив кепку (згодом кепка стала одним з доказів, що саме Чеботар убив дівчинку).

Пішовши з дому Матяша, Михайло повернувся до бару. Звернув увагу на годинник, який висів навпроти входу. Була одна година ночі. За барною стійкою стояла дружина Матяша Катерина Моісеєнко.

Взяв каву, вийшов надвір. Там сиділа компанія, з якою він був до цього, – Рустам, Армен, Люда та Маша. Хвилин за 20-25 з’явився Олександр Матяш. Він був вже в іншому одязі: чорна кофта, сірі штани. Матяш забіг у бар, обличчя в нього було зле. Ні з ким не спілкувався, одразу пішов до барної стійки, до Катерини. Розмахував руками, щось їй казав. Видно було, що вони сварилися.

Хвилин через 15 Матяш вийшов із бару, покликав Михайла. Зайшли за ріг бару. Матяш дістав із кишені викрутки й сказав: “Візьми, я в тебе брав, забув повернути”. Дійсно, Михайло давав викрутки Матяшу за два дні до подій.

Чеботар взяв викрутки, поклав у внутрішню кишеню куртки. Він не підозрював, що саме викруткою було вбито дівчинку. Чи були викрутки чистими, він теж не помітив, бо за рогом бару було темно.

Після цього Михайло повернувся до компанії. Там Рустам загравав із Людою, яка Михайлу в той період подобалася. Через це він посварився з другом. Але не билися, «тільки на словах». Після того, як хлопці з’ясували стосунки, Михайло пішов додому спати. Було, за його словами, дві години ночі.

Наступного ранку, приблизно о 8-9, до нього в будинок зайшли четверо людей в цивільному одязі. Вони не представилися, не показали посвідчення. Про те, що це поліцейські, він здогадався пізніше – через те, що біля воріт стояла синя “четвірка” з мигалкою, а по двору ходили поліцейські у формі.

Один із тих, хто зайшов до кімнати, стягнув Михайла з ліжка, поклав обличчям у підлогу. Другий бив ногами. Ще двоє ходили по кімнаті, перевертали речі, щось шукали.

Потім його підняли, одягли кайданки, вивели з дому. Посадили до “четвірки”, відвезли до сільради. Там продовжували бити. Вимагали відповісти: “Зізнавайся, як ти це робив”. Він спитав: “Що робив?” Але люди нічого не пояснювали, просто били – по голові, по вухах. Один із них одягнув на руку рукавичку, зняв із Михайла штани та почав здавлювати геніталії.

Після цього його вивели на вулицю та повезли до Ізмаїла. Дорогою завезли до районної лікарні, взяли кров на аналіз. Потім назад повезли до райвідділу поліції, знов допитували, застосовуючи силу. І знову він питав, у чому має зізнатися. Тут уперше почув: “Визнавайся, як убив доньку свого друга Олександра Матяша”. Він сказав, що не вбивав. Поліцейські повідомили, що знайшли в його будинку викрутку, якою вбили дівчинку. Тут він згадав, як уночі Матяш віддавав йому викрутки. Сказав про це поліцейським. “Але вони мене не чули”.

До кабінету зайшов слідчий – невисокий лисий чоловік. До цього Михайло вже бачив його, коли той віз його до райвідділу. По дорозі погрожував, що надішле його в зону АТО. Інший чоловік сказав: “Ви, цигани, зовсім о…ли. Корони одягли. Вас стріляти треба”.

Михайло бачив, як до райвідділу привели його друзів, братів Рустама та Армена. Їм сказали, що Чеботар убив дівчинку, що в будинку Матяша знайшли його кепку та вимагали її впізнати. Але брати не були впевнені, що це кепка Михайла, бо цього вечора в барі був ще хтось у такій самій кепці. Вони сказали, що Михайло не міг убити, бо постійно був увечері з ними. Рустама та Армена теж почали бити.

Потім Михайла відвезли до якоїсь установи, де взяли мазки з рота та з геніталій, описали завдані йому побої. Після цього повернули до райвідділу, завели до КПЗ, зняли відбитки пальців та відправили до камери.

Іншу версію подій не вивчали

Нагадаю, що за версією обвинувачення, Чеботар скоїв злочин 27 серпня в період часу між 02.30 та 03.00, після того, як пішов з бару “Фортуна”. В обвинувальному акті стверджується, що Чеботар покинув бар «Фортуна» о 02.00 і попрямував додому. Але ж дорогою у нього «раптово виник умисел на задоволення свого статевого потягу та він вирішив зґвалтувати знайому йому малолітню Моісеєнко».

Історія, яку розповів Чеботар, підтверджує іншу версію подій, яку поліція не розслідувала взагалі: що дівчинку міг убити її вітчим Олександр Матяш. Час, коли Михайло пішов з дому Матяша і залишив його наодинці з падчеркою, яку той щойно вдарив, співпадає з часом, коли настала смерть дитини – між 23.25 та 01.25. І це підтвердили дві експертизи смерті Ангеліни.

Це також підтвердила свідок Валентина Казанжі, яку допитали у суді. Приблизно між пів на першу і годиною ночі 27 серпня вона та її сестра Вероніка Добрева виходили з бару “Фортуна” і неподалік від місця, де потім вранці було виявлено тіло жертви, чули якісь крики.

Про те, що Матяш прийшов у бар “Фортуна” близько першої години ночі злий, роздратований, з червоними очима, переодягнувшись в інший одяг, розповів не тільки Чеботар, а й двоє свідків – Рустам Чурар та Армен Мунтян.

Брати також розповіли про те, про що говорив під час допиту Чеботар: Матяш часто бив дівчинку, і та ходила в синцях. Що Катерина ії не захищала від вітчима і часто говорила, як втомилася від неслухняної доньки.

Факти, які надав під час допиту Чеботар, багато що пояснює. І як сліди крові Ангелини Моісеєнко потрапили на підкладку куртки. І як ці ж сліди могли опинитися на штанах та кросівках: коли Чеботар прийшов додому, виклав викрутки на тумбочку і, не вимивши руки, почав роздягатися. Саме у цей момент сліди ДНК дитини могли потрапити на одяг та взуття.

Однак Чеботар не зміг пояснити, коли його допитувала прокурор Світлана Кологрьова, як сліди поту та слини, походження яких не виключається від нього, опинилися на фрагментах дерев’яної кілочки полімерного шлангу, які були вилучені з місця скоєння злочину.

Також, за словами прокурора, згідно з висновком генетичної експертизи, у змивах з правої та лівої руки потерпілої виявлено генетичні змішані ознаки крові та клітин, що можуть належати дівчинці, Чеботарю та іншій невстановленій особі. Чеботар вважає, що сліди ДНК дівчини могли потрапити на його руки, коли він піднімав дівчинку після удару Матяша.

Під час допиту, відповідаючи на запитання, Чеботар кілька разів заявив, що вважає вбивцею Олександра Матяша. І аргументує це тим, що Матяш йому віддав викрутки, одна з яких, як з’ясувалося пізніше, стала знаряддям убивства.

Життя продовжується…

Те, що ізмаїльські поліцейські фактично вибивали з Михайла Чеботаря зізнання у вбивстві дитини після затримання 27.08.2016, було відомо одразу. Але прокуратура вперто відмовлялася розслідувати справу про завдання Чеботареві тілесних ушкоджень. Всього за п’ять років адвокати тричі вимагали внести в ЄРДР інформацію стосовно тортур їх підзахисного, і тричі прокуратура справу закривала. Останній раз адвокати змусили прокуратуру відкрити провадження вже навесні цього року, і тепер його веде Державне бюро розслідувань.

В вересні цього року в Європейському суді з прав людини було зареєстровано скаргу Михайла Чеботаря проти України. Скарга стосується порушень прав Чеботаря при затриманні, коли співробітники поліції «вибивали» з нього покази, а також поганих умов тримання його під вартою в одеському СІЗО.

За п’ять років, що Михайло Чеботар перебуває у СІЗО, він встиг зарекомендувати себе у керівництва пенітенціарної установи як законослухняна, працьовита людина. Як розповіли мені його адвокати, на зустрічі з ними він часто приходить прямо з кухні, де допомагає кухарям готувати їжу на всіх мешканців установи.

Нещодавно там же, у СІЗО, він познайомився із дівчиною, жительницею Одеси. Вона вже вийшла на волю і чекає на Михайла.

Слухання цієї резонансної та дуже непростої справи завершуються. Попереду дебати. Можливо, до кінця року ми дізнаємося про вердикт суддів Приморського суду — чи винен Михайло Чеботар у вбивстві своєї маленької сусідки.

Вперше опубліковано на Судовому репортері