1 лютого 2023 року колегія Приморського районного суду м. Одеси в складі Віктора Іванова (голова колегії), Віктора Попревича та Вадима Коваленка присудили мешканця с. Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області Михайла Чеботаря до довічного ув’язнення. Його визнали винним у зґвалтуванні та вбивстві 9-річної Ангеліни Моїсеєнко 27.08.2016 року. Та призначили йому покарання: за ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України (зґвалтування особи, яка не досягла чотирнадцяти років) – позбавлення волі на 15 років; за пп. 2, 9 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство малолітньої дитини з метою приховати інше кримінальне правопорушення) – довічне позбавлення волі. Остаточне покарання – довічне позбавлення волі без конфіскації майна.
Таким чином судді повністю задовольнили прохання Одеської обласної прокуратури, яка підтримувала обвинувачення в суді. В грудні 2022 року прокуратура змінила обвинувачення: був доповнений перелік причин смерті дитини, на пів години назад переміщено час скоєння вбивства.
До набрання вироком законної сили Чеботарь залишиться в Одеському СІЗО, де перебуває вже 6 років.
Обвинувачений свою вину не визнав ні на стадії досудового розслідування, ні в суді. Під час допиту він надав суду свою версію подій – про причетність до злочину вітчима дитини Олександра Матяша. Прокурор Одеської обласної прокуратури Світлана Кологрьова заявила під час судових дебатів, що таким чином обвинувачений намагається уникнути покарання.
Михайло Чеботар виступив перед винесенням вироку та розповів, як всі шість років його примушують зізнатись у злочині, якого він не скоював: «Вот что я прошел за эти шесть лет. Я сидел в хате с туберкулезниками и поэтому заболел туберкулезом. Я бывал во многих хатах – там, где пытались сделать так, чтобы я приехал в суд и признал свою вину. Мне приходилось есть стекла, резать руки, вешаться. И если б я действительно это сделал, я б давным-давно признался, получил бы лет 15 и уже сидел. Но я этого не делал. И пытаюсь доказать, что непричастен к этому страшному убийству».
Надмірна тривалість тримання Чеботаря в СІЗО визнана рішенням Європейського суду з прав людини порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Адвокати Чеботаря Андрій Лещенко та Сергій Іванів неодноразово заявляли про масштабні фальсифікації справи та наявність у Чеботаря алібі. Сторона захисту буде оскаржувати вирок в Апеляційному суді.
Що сталося в Лощинівці вночі з 26 на 27 серпня 2016 року
Тіло вбитої 8-річної Ангеліни Моїсеєнко було знайдено близько 7 години ранку 27 серпня 2016 року в маленькому селі неподалік Ізмаїла Одеської області, на пустирі позаду будинку за адресою вул. Ізмаїльська, 75, де вона жила з мамою, вітчимом та молодшим братиком.
Тієї ночі спочатку в хаті Юхима Матяша, а потім в барі “Фортуна” неподалік будинку, де жила дівчинка, велика компанія святкувала день народження Марини Гайдаржи – дівчини мешканця села Юхима Матяша. У компанії був присутній вітчим дівчинки Олександр Матяш та його друг та сусід Михайло Чеботар. По дорозі, коли вся компанія йшла з будинку Юхима до бару, Олександр Матяш та Михайло Чеботар зайшли в будинок Олександра на вул. Ізмаїльській, 75, щоб перевірити, чи сплять його діти – син Валерій та падчерка Ангеліна. Михайло повернувся до бара першим, після нього у «Фортуну», де в ту ніч працювала його співмешканка Катерина Моїсеєнко та мати дітей, прийшов Олександр Матяш.
Вранці сусід Олександра Матяша Микола Чербаджи знайшов позаду свого будинку, на покинутому пустирі, тіло вбитої Ангеліни.
У скоєнні злочину запідозрили Михайла Чеботаря. В ході обшуку у нього було вилучено, зокрема, одяг та викрутку, якою могли вбити дівчинку. Після обшуку Михайла забрали в сільраду, де з Чеботаря “вибивали” зізнання у вбивстві.
Звістка про те, що у злочині підозрюють місцевого жителя ромського походження 21-річного Михайла Чеботаря, спровокувала масові заворушення. Розлючений натовп громил житло, нищив майно жителів села – ромів.
Справу про вбивство розслідувало слідче управління ГУНП України в Одеської області під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури. Слідство було завершено в кінці грудня 2016 р., обвинувальний акт слухався в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області, Київському, Малиновському та Приморському судах м. Одеса.
Що встановив Приморський районний суд м. Одеса
Фабула злочину у вироку збігається з обвинувальним актом.
26.08.2016 року о 22.00 години Чеботар М.А. разом з Матяш Ю.Р., Матяш О.Г., Мунтяном А.І., Чурар Р.М. та неповнолітніми Матяш Л.Ю, Малініною М.А. знаходились в будинку Юхима Матяша, де святкували день народження неповнолітньої Гайдарджи М.О. та розпивали спиртні напої. Близько 00.30-01.00 компанія перемістилась в бар «Фортуна», де продовжила святкувати, розпиваючи спиртні напої. В барі між Чурар Р.М. та Чеботар М.А. на ґрунті залицянь останнього до неповнолітньої Матяш Л.Ю., яка не бажала відповідати взаємністю, виник словесний конфлікт, після якого Чеботар М.А. направився за місцем свого мешкання до буд. 12 по вул. Спортивна в с. Лощинівка.
Прямуючи додому, 27.08.2016 приблизно о 01.30 год., точний час не встановлено, Чеботар М.А. проходив біля будинку 75 по вул. Ізмаїльська, в якому проживали знайомі йому Моїсеєнко К.В. зі співмешканцем Матяш О.Г. та малолітніми дітьми Моїсеєнко В.А., Моїсеєнко А.А. Перебуваючи біля вказаного будинку, завідомо знаючи, що його господарі Моїсеєнко К.В. та Матяш О. Г. знаходяться в барі «Фортуна», а в будинку без нагляду батьків перебувають малолітні діти, у Чеботаря М.А., з метою задоволення своєї статевої пристрасті, раптово виник злочинний умисел, спрямований на зґвалтування малолітньої Моісеєнко А.А. 2007 року народження.
Так, Чеботар М.А., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення зґвалтування малолітньої Моісеєнко А.А., відчинив незаперті на замок вхідні двері в будинок №75 по вул. Ізмаїльська та шляхом вільного доступу зайшов всередину будинку, в якому неодноразово бував, і пройшов в кімнату, де знаходилася малолітня Моісеєнко А.А. та сама спала на ліжку.
Чеботар М.А. підняв дівчинку на руки та виніс з будинку на вулицю, де, з метою підшукання місця для вчинення насильницького статевого акту, направився в напрямку пустиря, який розташований на території земельної ділянки № 77 по вул. Ізмаїльська.
Сам злочин я описувати не буду з міркувань моралі, тому що йдеться про малолітню дитину. Процітую тільки висновок:
Усвідомлюючи факт вчинення ним ґвалтування малолітньої дитини, яка знала його та могла повідомити про вчинений злочин до правоохоронних органів, Чеботар М.А. вирішив вчинити її вбивство з метою приховати ґвалтування. 27.08.2016 приблизно з 02.00 год. до 02.30 год., Чеботар М.А. вбив дівчинку за допомогою викрутки.
Смерть неповнолітньої Моїсеєнко А.А. знаходиться у прямому причинному зв’язку із трьома групами травматичних чинників: із поєднаною травмою голови, тулуба та кровотечею, які призвели до розвитку травматичного шоку, а також механічною асфіксією. Течія будь-якого з цих процесів (окремо) могла призвести до настання смерті, але в цьому випадку до смерті дитини призвели обидва фактори у їх сукупності.
Після вчиненого вбивства Чеботар М.А. з місця події зник.
В судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, вказавши, що малолітню Моїсеєнко А.А. не гвалтував й не вбивав та вважає, що неправомірні дії стосовно Моїсеєнко А.А. вчинив Матяш О.Г., який був вітчимом потерпілої та завжди погано ставився до неї. Як на доводи своєї невинуватості послався на те, що на момент смерті Моїсеєнко, яка відбулась відповідно до висновків експертів, в проміжок часу з 21.00 години 26 серпня до 01.00 години 27 серпня, він знаходився на дні народженні у свідка Гайдаржи, що підтверджують усі допитані в засіданні свідки. Той факт, що на підкладці його куртки, в якій перебував з в ніч з 26 на 27.08.2016, та на викрутці, яку було вилучено за місцем його мешкання, виявлено кров потерпілої, пояснив тим, що 27.08 об 02.00 години Матяш О. віддав йому викрутки, які Чеботар М.А. поклав у внутрішню кишеню своєї куртки, тож кров з викрутки могла замазати куртку. Те, що на його штанах та кросівку виявили кров, яка за висновком експертизи, не виключається від Моїсеєнко А.А. і Чеботаря М.А., пояснив тим, що він торкався викруток, на яких, напевно, була кров потерпілої, а коли вдома знімав штани та кросівки, міг залишити сліди крові на штанах та кросівку. Виявлені на руках потерпілої генетичні ознаки його крові й клітин пояснив тим, що коли Матяш О. у себе вдома вдарив дівчинку і вона впала на підлогу, Чеботар М.А. допоміг їй піднятись, взявши її за плечі, у зв’язку з чим у потерпілої могли залишитись його генетичні сліди. Його генетичні дані могли також залишитись на руках потерпілої тоді, коли вона спиралась на його ногу, знімаючи з себе взуття при вході до кімнати. Проте, яким чином потовиділення та слина Чеботаря М.А. були виявлені на дерев’яному кілочку та на шлангу, які були вилучені на місці вчинення злочину, він пояснити не зміг.
У вільних показах під час судового розгляду Чеботар М.А. розповів, що йшов до бару «Фортуна» разом з Матяшем О.Г. Попередньо зайшли додому до Матяша, який бажав подивитися, чи сплять діти. Всі інші окремо від них пішли до «Фортуни». Чеботар М.А., зачекавши Матяша О.Г. біля входу до будинку приблизно 15 хвилин, зайшов до будинку та став на початку кімнати біля входу. Матяш О.Г. ходив по кімнатах та шукав падчерку, якої не було в будинку. Приблизно через 1 хвилину зайшла дівчинка, яка, можливо, ходила на двір до туалету. Матяш О.Г. вдарив її рукою по голові, від чого вона впала. Чеботар М.А. поміг дівчинці, підняв її за плечі. Невдоволений поведінкою Матяша О.Г., Чеботар М.А. штовхнув друга, той у відповідь штовхнув Чеботаря М.А. Саме у той час, як Чеботар вважає, він міг загубити свою кепку в домі у Матяша О.Г. Образившись, обвинувачений пішов сам до бару. Приблизно через 20-25 хвилин до бару прийшов Матяш О.Г. вже в іншій одежі. Через 15 хвилин Матяш О.Г. вийшов з бару на вулицю, викликав Чеботаря М.А. та віддав йому викрутки, які брав напередодні. Чеботар М.А. їх не розглядав та не знає, чи були вони брудні або була на них кров. Біля 02.00 годин Чеботар М.А. прийшов до дому. Вдома поспілкувався з матір’ю та братом, пішов до своєї кімнати, де роздягнувся, викрутки положив на стіл, а штани, в яких був в той вечір, положив в таз з водою, щоб випрати, бо йому потрібні були ці речі назавтра на роботу. Проте у той день він лише замочив одяг, не прав. Йому не відомо, яким чином на момент затримання його речі, в тому числі штани, були вже випрані та сушились надворі.
Судова колегія, проаналізував досліджені в судовому засіданні докази, прийшла до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого Чеботаря М.А. у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Суд дав оцінку доказам з точки зору належності, допустимості й достовірності та зробив висновок, що вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
На думку суду, вина обвинуваченого підтверджується протоколами огляду місця подій – пустирю, на якому було виявлено тіло дитини; протоколом огляду місця мешкання потерпілої Моїсеєнко А.А. по вул. Ізмаїльська, 75, в ході якого було вилучено кепку чоловічу світло-коричневого кольору, яка, відповідно до матеріалів кримінального провадження, належала Чеботарю М.А., та пляшку місткістю 1,2 л з-під пива, на якій, відповідно до висновку експерта №1031 від 08.11.2016, не виключається походження потових виділень від обвинуваченого; протоколом обшуку приміщення за місцем мешкання Чеботаря М.А., в ході якого було вилучено в тому числі викрутку з ручкою зеленого кольору, на якій, відповідно до висновку експерта №716 від 07.10 2016, генетичні ознаки клітин на викрутці містять генетичні ознаки потерпілої Моїсеєнко А.А. та обвинуваченого Чеботаря М.А.
Також вину обвинуваченого підтверджують речові докази, які були виявлені та вилучені в ході досудового розслідування, які відповідно до висновку експерта мають його генетичні ознаки: змиви з правої та лівої рук потерпілої, футболка, чорна куртка, джинсові штани, правий кросівок та чоловічі труси, вилучені за місцем мешкання обвинуваченого, фрагменти дерев’яної палиці рослинного походження, фрагменти дерев’яного кілочка, фрагменти полімерного шланга, які були вилучені з місця злочину. А також змиви з обох рук Чеботаря М.А., які мають генетичні ознаки Моїсеєнко А.А.
Доводи сторони захисту, що Чеботар М.А. не здійснював будь-які протиправні злочинні дії стосовно потерпілої Моїсеєнко А.А., спростовуються речовими доказами та обставинами, встановленими експертами під час проведення експертиз.
Крім того, вина обвинуваченого підтверджується свідченнями потерпілої Моїсеєнко К.В. та свідків Матяша О.Г., Казанжи В.Г., Матяш Л.Ю., Чербаджи М.Н., Гайдарджи М.О., Малініної М.А., Матяша Ю.Р., Мунтяна А.І., Чурара Р.М., Чайки Н.О., які, хоча і не були безпосередніми очевидцями події, проте свідченнями щодо обставин справи спростували версії Чеботаря М.А. щодо долі речових доказів, поведінки обвинуваченого та свідка Матяша О.Г.
Версії обвинуваченого, висунуті на свій захист, були проаналізовані судом і визнаються неспроможними. Доводи про те, що злочини вчинив вітчим Моїсеєнко А.А. Матяш О.Г., є голослівними та надуманими та не підтверджуються жодними доказами, наявними у кримінальному провадженні. Крім того, допитані за клопотанням сторони захисту експерти пояснили суду: сумнівів в тому, що ДНК Чеботаря М.А. були на руці дівчини, немає. «Ознаками третьої особи» могли бути сліди бруду, пилу, частини, занесені під час пакування та транспортування об’єкта дослідження.
Щодо алібі Чеботаря М.А. Суд вважає, що у Чеботаря М.А. після 01.30 27.08.2016 р. відсутнє алібі.
Відповідно до показань експертів Галева О.Д. та Слюсаренко О.О., сучасна криміналістика не може встановити точний час смерті малолітньої Моїсеєнко А.А. Не представилось можливим визначити більш точний час смерті також шляхом допиту свідків та обвинуваченого. Свідок Матяш О.Г. зазначає, що дівчинка біля 01.10-01.15 27.08.2016 спала у кімнаті, а Чеботар М.А. розповів, що приблизно в 00.45-00.50 він бачив дитину, коли вона прийшла до кімнати з подвір’я.
Не зважаючи на різні обставини, зазначені у свідченнях свідків та обвинуваченого, вбачається, що Моїсеєнко А.А. щонайменше станом на 00.50 була жива, тобто її смерть могла наступити лише після цього часу. Свідки востаннє бачили Чеботаря М.А., який знаходився в агресивному стані біля бару «Фортуна», не пізніше 01.30 години. Покази Чеботаря про те, що він прийшов додому біля 02.00, спростовані свідченнями матері та брата обвинуваченого.
Свідок Казанжи В.Г. повідомила, що приблизно після 00.00, але до 02.00, знаходячись біля бару, вона чула зі сторони городів, які розташовані біля будинку потерпілої, якийсь крик або стогін. На той момент Чеботаря М.А вже не було а ні в барі, а ні біля бару, тоді як свідок Матяш О.Г. в цей проміжок часу допомагав матері дівчинки Моїсеєнко К.В. працювати в барі.
Суд також спростував версію Чеботаря щодо причетності до зґвалтування та вбивства дівчинки її вітчима – Олександра Матяша.
Обвинувачений стверджує, що генетичні сліди, зазначені у висновках експертів у 2016 р. – №715, 716, 868, належать не йому, а Матяшу О.Г. Йдеться про генетичні сліди Чеботаря М.А., виявлені на руках потерпілої Моїсеєнко А.А., на пляшці, вилученої за місцем її мешкання, на фрагментах дерев’яної палиці та дерев’яного кілочка, полімерного шланга, вилучених з місця злочину. А також про те, що генетичні ознаки Моїсеєнко А.А. виявлені на обох руках Чеботаря, футболці, викрутці з зеленим руків’ям, на підкладці куртки та трусах, вилучених за місцем мешкання Чеботаря, на його джинсових штанах та правому кросівку.
Тому у 2022 р. за клопотанням прокуратури було проведено повторну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, знов відібрані зразки ДНК у Чеботаря та у Матяша. Згідно з висновком №149 від 29.08.2022, ДНК-профіль Матяша О.Г. не збігається з ДНК-профілем Чеботаря М.А. Своєю чергою ДНК-профіль Чеботаря з ймовірністю 99,9999999999999999% може належати йому у висновках експертів №715, 716, 868.
Суд зробив висновок: генетичні дані, виявлені на викрутці з зеленим руків’ям, містили ознаки ДНК саме обвинуваченого Чеботаря М.А.
До того ж за свідченнями багатьох свідків, Матяш О.Г. знаходився у стані сильного алкогольного сп’яніння і не міг навіть фізично у термін 15-25 хвилин після того, як Чеботар залишив його домівку, відвести малолітню падчерку на пустир, розташований в кінці їх городу, нанести їй чисельні тілесні ушкодження, запхати їй в рота щіпки деревини, зґвалтувати, вбити, а потім знищити усі речові докази. На думку суду, сильний стан алкогольного сп’яніння не надавав Матяшу можливості логічно та послідовно діяти, планувати та вчиняти злочини, вигадувати собі алібі, спотворювати докази, передавши викрутки Чеботарю М.А., та не викликати у чисельних оточуючих підозру.
Причетність до злочину «третьої особи» суд відкидає за наступними обставинами.
Експерт Косенко, котрий склав висновок №868, на допиті в суді повідомив, що змиви з руки потерпілої містили змішані генетичні ознаки самої дівчинки, Чеботаря та третьої особи. Ознаками третьої особи могли бути сліди бруду, пилу, частини, занесені під час пакування та транспортування об’єкта.
Експерт Манзарук (експертизи №715, 716) повідомив, що алелі, які начебто належать інший сторонній третій особі, насправді можуть бути статорами алелей, які належать обвинуваченому чи потерпілій.
Версію Чеботаря про те, що свою кепку світло-коричневого кольору він загубив 27.08.2016 р. біля 00.30 в будинку Матяша Л.Г., суд визнає неспроможною тому, що за показами свідків, Чеботар був весь вечір в цій кепці. Свідок Казанжи В.Г. бачила його в кепці вже після 00.30, це підтвердила сестра Матяша Людмила та маті вбитої дівчинки Моїсеєнко К.В., яка знайшла кепку після того, як повернулась додому з бару. Кепку вилучили в ході обшуку дому Матяша О.Г. вранці 27.08.2016, свідки Матяш Л.Ю., Малініна М.А., Чайка Н.О та потерпіла Моїсеєнко К.В. впізнали кепку в ході пред’явлення речей для впізнання 04.11.2016 р.
Суд вважає, що в ході судового розгляду обвинувального акту не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту про застосування працівниками Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області до Чеботаря М.А. фізичного та психологічного тиску під час досудового розслідування кримінального провадження. 25.11.2021 слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, винесено постанову про закриття кримінального провадження №42017160000001038 від 31.07.2017 у зв’язку з відсутністю в діях службових осіб Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України (тортури, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мук або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі).
На думку суду, не відповідає дійсності твердження захисту про дискримінацію обвинуваченого за національною ознакою під час кримінального переслідування. Жодної уваги щодо національної ознаки обвинуваченого Чеботаря М.А. матеріали кримінального провадження не містять.
Також суд не задовольнив клопотання сторони захисту щодо невизнання доказів недопустимими.
Таким чином, на підставі сукупності належних та допустимих доказів, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних версій обвинуваченим, що не узгоджувались із доказами, дозволили суду встановити винуватість Чеботаря М.А. у вчиненні зґвалтування та умисного вбивства малолітньої Моїсеєнко А.А. відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Повністю вирок можна буде прочитати після його опублікування в Единому державному реєстрі судових рішень.
Що кажуть адвокати
Сторона захисту продовж розгляду справи в Приморському суді неодноразово заявляла про масштабні фальсифікації та порушення Кримінального процесуального кодексу, Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час досудового розслідування. У судових дебатах адвокат Сергій Іванів заявив: «Хто насправді вбив 26 серпня 2016 року в селі Лощинівка 8-річну Ангеліну Моїсеєнко, ми ніколи не дізнаємось. Тому, що завдання та загальні засади кримінального провадження органами досудового розслідування порушувались з першого дня слідства. Справу фабрикували грубо, недолуго, відкрито. Як наслідок, з урахуванням принципу «плодів отруйного дерева», матеріали справи про вбивство не містять жодного доказу, отриманого без порушення чинного Кримінально-процесуального кодексу України. Вирок по цій справі може бути тільки виправдувальним».
Ось лише один приклад. Чеботаря затримали 27.08.2016 року о 8 ранку, а протокол затримання був оформлений лише в 15 годин 27 серпня. Ухвалу про обрання запобіжного заходу слідчий суддя виніс за два дні, 29 серпня. 10 листопада 2022 року у справі «Чеботар проти України» Європейський суд з прав людини визнав незаконне позбавлення волі, включаючи свавільне затримання та тримання під вартою без судового рішення в період з 27.08.2016 по 29.08.2016, а також затримку в оформленні протоколу про арешт порушенням статті ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Під час затримання і потім у приміщенні сільської ради та в м. Ізмаїлі співробітники правоохоронних органів били Чеботаря. До речі, Андрій Лещенко вважає відкритим питання про тортури і планує оскаржувати постанову про закриття справи, про яку дізнався під час дебатів.
Як стверджують адвокати, під час катування оперуповноважений Дулгер Д.Ю. від імені Чеботаря М.А. сфабрикував пояснення, які явно і грубо суперечать обставинам справи.
Таких грубих порушень прав обвинуваченого, а також процесуальних та інших порушень, за словами адвокатів Лещенко та Іваніва, – безліч.
Під час судових дебатів адвокати Чеботаря виступали понад 5 годин з докладним аналізом не тільки самої справи, детального аналізу показань свідків, висновків експертів, а й порушень закону, які допустили слідчі та прокурори. Захисники вважають, що за доктриною «плодів отруйного дерева», яку було сформульовано ЄСПЛ, багато доказів мають бути визнані явно недопустимими.
Також Лещенко та Іванів вважають, що в вироку порушен один з основоположних принципів справедливого суда – презумпція невинуватості. За ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
– За презумпцією невинуватості, усі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого, – каже Андрій Лещенко. – Однак усі сумніви щодо смерті дівчинки: у показаннях експертів як щодо часу смерті, так і щодо сторонніх ДНК алелей на викрутці, якою ії вбили, і на інших речах, сумніви та неузгодженості показань свідків суд використав як доказ на користь прокурора. Так, за висновками експертів, дівчинка померла не раніше 22:30 та не пізніше 01:30 хвилин, коли дійсно у Чеботаря було алібі, і це підтверджували усі свідки як обвинувачення, так і захисту. А під час допиту у суді експерти Галев та Слюсаренко, які підтверджували свої висновки експертиз щодо часу смерті, вказали на те, що час смерті може коливатись – 2 години вперед або назад. За принципом презумпції невінуватості, ці відхилення треба тлумачити на користь обвинуваченого, а не прокурора.
Як вважає Лещенко, це протирічить не тільки висновку експертизи стосовно смерті дитини, а й навіть… законам фізики та біології.
– На тілі жертви виявили трупні плями на другій стадії розвитку – стазу (друга – російська – наукова назва цієї ж стадії «диффузія»), коли плями після натискання на них пальцем частково зникають і повільно відновлюються через деякий час. Експерт Галев почав оглядати тіло дитини о 9 годині, виявив трупні плями на стадії стазу. За всіма наявними методиками, це свідчить про те, що смерть настала не пізніше 8 годин з моменту огляду. Та й в історії науки ніколи ще другу стадію виникнення трупних плям не виявляли раніше 8 годин з моменту смерті. Смерть дитини не могла настати пізніше 01.30. А за твердженням суду, смерть дитини настала у 02.30, тобто друга стадія – стаз – виникла через 7 годин. Такий висновок суду суперечить законам фізики, біології, криміналістики та наявним світовим науковим дослідженням. На жаль, експерти в суді не послалися на жодну методику, коли стверджували, що можна зрушити час смерті дівчинки на дві години вперед. Окрім цього, додатково алібі Чеботаря підтверджено і іншими ознаками, такими як наявність ідіомускулярної опухолі, яка з’являється не раніше 10 годин від моменту смерті.
Окрім цього, прямо виникають неузгодженості і з ДНК дослідженнями. У направлених на експертизу змивах з обох рук Чеботаря, які у нього насправді ніколи не відбиралися, не виявили жодних його ДНК алелей, а був виявлений 100-відсотковий ДНК профіль дівчинки. Це неможливо. Якщо у людини відбирають ДНК змиви з рук, то щонайменше там повинні бути хоча б якась алель ДНК-профілю цієї людини. Але суд це також тлумачить як доказ вини Чеботаря М.А.
Аналізуючи висновки експертів, судді підміняють поняття ДНК-профіль та ДНК-ознаки. І стверджують, що ДНК-профіль на викрутці не збігається з ДНК-профілем Матяша. Це дійсно так, бо не може збігатися ДНК двох різних осіб.
Ми стверджуємо, що на знарядді вбивства знайшли змішані алелі трьох осіб: дівчинки, її вітчима та 2 унікальних (інформативних) алелей Чеботаря. І просили суд провести комплексну експертизу з використанням висновків попередніх експертів та наявного ДНК профілю Матяша, але суд відмовив. При цьому експерт Кривда під час допиту у суді прямо підтвердив, що змиви на знарядді вбивства містять змішані алелі 3 осіб.
На думку адвокатів, суд відібрав з показів свідків те, що потрібно для обвинувачення та не помітив інформацію, яка підтверджує алібі Чеботаря. Наприклад, в показах у суді потерпіла Катерина Моїсеєнко сказала, що о 02:30 вона вже шукала доньку. А до цього, коли вони зі співмешканцім Матяшем поверталися додому, то проходили повз пустир, і на ньому все було тихо. Отже, вони повернулися додому раніше, біля 02:20, а не в 03.00, як вказано у вироку. Це підтверджується показами батька Чеботаря Калєва, який, бувши звечора 26 серпня сильно п’яним, заснув на пустирі. В суді Калєв засвідчив, що його розбудили Катерина Моїсеєнко та її сусід Ігор, котрі шукали дівчинку. Він запитав в Ігоря, яка година: «Я спросил у него сколько время. Он высветил телефон, было 3 часа ночи. Я говорю, что вы тут лазите. Он говорит, ты тут девочку не видел? Я говорю, кого я тут мог видеть, никаких девочек не было».
Захист акцентує на тому, що суд не звернув уваги на серйозні заперечення стосовно фабули обвинувачення. Наприклад, щодо повернення Чеботаря додому з бару «Фортуна». Відповідно до засвідченої старостою с. Лощинівка Бережним Д.В. та наявній в матеріалах справи копії частини плану с. Лощинівка, під час руху від бару “Фортуна” до місця проживання Чеботаря М.А. (буд. №12 по вул. Спортивній) фізично неможливо пройти повз місце проживання Моїсеєнко А.А. (буд. №75 по вул. Ізмаїльській) тому, що будинок Чеботаря М.А. розташований прямо на схід від бару “Фортуна”, а будинок Моїсеєнко А.А. розташований прямо на південь від бару “Фортуна”. Не зважаючи на це, в обвинувальному акті, а потім у вироці заявлено: «Прямуючи додому, 27.08.2016 приблизно о 01.30 год., точний час не встановлено, Чеботар М.А. проходив біля будинку 75 по вул. Ізмаїльська…».
Також, на думку захисників, не повністю з’ясовано, чому на одязі Чеботаря та на ньому самому нема ані сліду реп’яхів, яких було багато в кінці серпня на старому покинутому пустирі і які знайшли на одягу дитини та на неї самої. Суд посилається на висновок експерта №557 від 30.11.2016 року, в якому вказано: на одязі Чеботаря виявлені не встановлені сліди, схожі з цвіллю. Обвинувачений в день вчинення злочину був в шкіряній куртці, на яку не чіпляються реп’яхи, та з якої легко змиваються сліди землі, бруду. Під час судового розгляду обвинувального акту встановлено, що після повернення Чеботаря М.А. додому хтось в ночі терміново виправ його одяг без пояснення логічних причин такої активності в нічний час».
Додам питання від себе: реп’яхи ростуть на висоті поясу і нижче, чіпляються в першу чергу за ноги і взуття. Чи були вони знайдені, наприклад, на кросівках, шнурках кросівок Чеботаря?
– Взагалі текст обвинувального вироку у справі №522/2146/17 від 01 лютого 2023 року яскраво демонструє системну упередженість до Чеботаря М.А. суддів, які розглянули цю справу, – вважає захисник Сергій Іванів.- Відсутність в тексті рішення формулювання обвинувачення, яке розглядалося судом, вихід за межі обвинувачення, відкрите застосування презумпції винуватості, нерівне відношення до ДНК-профілів під час тлумачення результатів генетичних досліджень, ігнорування обставин справи, які сторона захисту просила дослідити в судових дебатах, спотворення свідчень свідків і дійсного змісту наявних у справі документів «в кращих традиціях» Міністерства Правди з роману 1984 Джорджа Орвела – це далеко не повний перелік порушень, допущених судом першої інстанції, – каже захисник.
Андрій Лещенко вважає вирок Приморського суду необґрунтованим та незаконним.
– Довічне покарання для Чеботаря, – каже захисник, – це тиск державного репресивного апарату, який сфабрикував справу, з єдиною метою – щоб мій підзахисний визнав вину. Так держава хоче отримати гарантію, що всі, хто фальсифіцировав цю справу, не могли понести відповідальность у майбутньому, якщо підсудний вирішить оскаржити ці порушення до ЄСПЛ.
Адвокат заявив, що боротиметься до кінця в захисті прав 27-річного жителя Лощинівки Михайла Чеботаря.
Куди привів службовий собака
Я не адвокат, не прокурор та не суддя, я навіть не юрист. Тому юридичну оцінку вироку давати не маю права і не буду, це справа судових інстанцій – як українських, так і, сподіваюся, ЄСПЛ. Я простий журналіст, яка відвідала більшість судових засідань у цій справі, у моєму досьє є відео та аудіозаписи свідчень всіх свідків та експертів, усі найважливіші виступи сторони обвинувачення та захисту. І тому я можу порівнювати те, що бачила та чула в ході цього судового процесу, з тим, що прочитала у вироку Приморського суду.
І я маю кілька важливих запитань до того, що я прочитала у вироку по справі. Одно з них – про службового собаку.
Фразу “Службовий собака взяв слід по кепці, знайденої в будинку Матяша, і привів у будинок Чеботаря” чула з перших засідань від багатьох свідків. Вони дуже впевнено говорили про це, і ніхто – ні прокурор, ні адвокати, ні судді – не уточнювали у них, звідки це їм відомо.
І лише під час дебатів, коли адвокати заявили чергове клопотання про невизнання доказів явно неприпустимими та зачитали Акт використання службового собаки, я з подивом дізналася: твердження, що собака нібито привів поліційних від будинку Матяша до будинку Чеботаря, – це неправда.
В Акті зазначено, що собаку було застосовано 27.08.2016 від 08.10 до 08.50: «Служебная собака была применена от трупа малолетней девочки. После этого служебная собака через огород зашла во двор по №75. Через некоторое время служебная собака зашла в дом по ул. Измаильской, №75, в с. Лощиновка. После этого служебная собака вышла с дома во двор, через некоторое время вышла со двора на улицу Измаильская, дошла до асфальтированной дороги, сделала круг и после этого зашла во двор. После этого служебная собака закончила свою работу. При повтороном применении служебной собаки она прошла по аналогичному следу. Служебная собака доказала подход лиюл отход праовнарушителей».
Тобто службова собака привів поліційних від тіла дівчинки до буд. №75 по вул. Ізмаїльська, а не до будинку Чеботаря.
Копію цього документа на моє прохання мені надав адвокат Сергій Іванів.
Прокурор Світлана Кологрьова, заперечуючи проти задоволення клопотання, сказала: “А я ніколи такого і не стверджувала, це були покази свідків захисту”. І це правда, від неї я такого не чула.
Але з подивом побачила у вироку Приморського суду, на стор. 37 щодо законності дій працівників поліції під час обшуку від 27.08.2016 в будинку Чеботаря: «Встановлено наступне. Відповідно до свідчень потерпілої, свідків та матеріалів кримінального провадження, вбачається, що за місцем мешкання потерпілої Моїсеєнко А.А. по вул. Ізмаїльська, 75, в с. Лощинівка проведено огляд будинку, про що складено протокол. В ході огляду слідів крові не було встановлено, проте з будинку було вилучено кепку чоловічу, світло-коричневого кольору, викрутку, пляшку місткістю 1,2 л з під пива. В той час на місці вчинення злочину працювали працівники поліції із залученням службових собак, які з місця мешкання потерпілої Моїсеєнко А.А. взяли слід та привели до місця мешкання обвинуваченого Чеботаря М.А., який в подальшому був затриманий, а в будинку на підставі ст. 233 КПК України за участю Доброва А.І. та Чербаджи М.Н. а також свідка Чеботар О.Ф. здійснено обшук, про що складено протокол. Працівники поліції, відповідно до ст. 233 КПК України провели обшук, так як безпосередньо переслідували осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, проте в них були об’єктивні дані, які свідчили, що докази вчиненого злочину можуть бути в цьому приміщенні».
Так ось, в мене питання: які саме об’єктивні дані про те, що докази вчиненого злочину можуть бути в будинку Чеботаря, крім кепки, пляшки з-під пива та викрутки, мали ізмаїльські поліційні станом на 8 годину ранку 27.08.2016 року? Хто і для чого вигадав міф про те, що нібито собака увзяв слід з дому по Ізмаїльській, 75 та привів до будинку Чеботаря?
Тетяна Герасимова.
