Нещодавно в Малиновському районному суді м. Одеси відбулося засідання, учасники якого підбили підсумки застосування в судових процесах «Правил організації ефективного цивільного судочинства» та «Правил організації ефективного кримінального судочинства». Нагадаю, що Малиновський суд – один із трьох пілотних судів Одеської області, в якому реалізується українсько-нідерландський проєкт з написання та імплементації «Правил ефективного кримінального та цивільного судочинства», які значно полегшують процес організації судового процесу, роблять його більш ефективним і прозорим, а також сприяють значному скороченню робочого часу на розгляд кримінальних та цивільних справ.

Після цієї робочої наради я зустрілась з Олександром Гарським – одним з суддів Малиновського суду, який входить до робочої групи з розробки «Правил кримінального судочинства» та вже понад року активно застосовує ці документи на практиці.

                                     За згодою сторін  

– Олександр В’ячеславович, як ви опинилися в цьому проєкті? Чи відповідає він тому, що ви знаєте про судову систему та її проблеми?

– Цей проєкт реалізується з травня 2018 року. Тоді керівництво Одеського апеляційного суду та Малиновського районного суду вирішили долучити Малиновський суд до розробки «Правил організації ефективного судочинства». Голова Малиновського суду Леонід Григорович Лічман вибирав суддів, які будуть розробляти тексти «Правил». Так я почав працювати в команді моїх колег з нашого суду, Одеського апеляційного та Ізмаїльського міськрайонного суду, які разом з експертами з Нідерландів, суддями з Амстердама та Гаагі Естер де Рой та Саймоном ван дер Шенком обмінювались думками, писали перші чернетки. Для мене це була можливість змінити щось на краще в судовій системі України, й перш за все – для людей, які звертаються до суду. Саме життя нам диктувало необхідність змін в деяких судових процедурах.

Я суддя кримінальної спеціалізації, тому я буду казати про кримінально-процесуальні процедури. Ми всі розуміємо, що судова система недосконала, її стримують норми закону, які приймалися з урахуванням певного часу. Але час швидко спливає, і наступають такі періоди, коли потрібно щось змінювати, і змінювати швидше, ніж може зробити законодавець. Я впевнений, що кожний правознавець бачить певні недоліки, які треба усунути для покращення роботи. Тому ми вирішили спробувати це зробити.

На перших етапах роботи в нас не було амбітних планів, що ці «Правила» будуть використовувати на теренах всієї України. Нашим головним завданням було допомогти судочинству в Одеської області. Створити якісь гнучкі правила, щоб ними могли користуватися всі сторони судового процесу. Ми вважали, що це може взагалі покращити процес розгляду кримінальних проваджень у судах. Але те, що ми точно ставили себе за мету, – щоб «Правила» були довготривалими. Щоб вони допомагали професійним юристам в реалізації їх прав в суді.

Сьогодні, понад три з половиною роки зі старту проєкту, ми бачимо позитивні результати. І наразі «Правила» вже будуть застосовувати в декількох судах в м. Київ. Не можна говорити, що тільки за допомогою «Правил» ми зможемо зробити ефективним судовий процес. Треба ще багато чого. Але це один зі значних внесків в ефективність судочинства.

– Наскільки я знаю, якась з новел «Правил» вже навіть потрапила в Кримінально-процесуальний кодекс України.

– Так, у 2020 році відбулись такі зміни в КПК. Це стосується ч. 2 ст. 347. Як було раніше? «Судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акту, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному обсязі». Це був радянський анахронізм, коли за клопотанням однієї зі сторін прокурор мав оголошувати десятки, а то і сотні сторінок тексту. Хоча всі вміють читати й можуть зрозуміти, в чому обвинувачують людину, з короткого викладу. Це було просто зайве витрачання часу суду, прокурора, адвокатів. Зараз, після змін, проголошується тільки короткий зміст обвинувального акту. І навіть надано право головуючому судді оголошення цього короткого змісту припиняти, якщо суть обвинувачення вже всім зрозуміла. Але першими про це сказали ми, в п. 3.1 наших «Правил»:«Проголошення суті обвинувачення. Прокурор, дотримуючись встановленого під час професійної наради регламенту, розпочинає судовий розгляд коротким виступом про фактичні обставини, кваліфікацію дій обвинуваченого і мету дій прокурора в судовому процесі (про те, що саме збирається довести прокурор перед судом, як сторона обвинувачення, в даному судовому процесі). Зазначені складові виступу прокурора повинні бути викладені зрозумілою, доступною не тільки для кожного професійного юриста, але й для звичайного громадянина мовою».

– Це мені нагадало справу, котру ви ведете в складі судової колегії стосовно квартирних аферистів «ломбарду Міар». Там, за клопотанням адвоката одного з обвинувачених ще у 2018 році, прокурор мав зачитати 600 сторінок тексту.

– До речі, прокурор і досі проголошує обвинувальний акт в цьому процесі, адже справа розглядається за процесуальним кодексом 1960-го року. Звісно, в процесуальному кодексі минулого таких змін немає. І це – повна нісенітниця. Ми всі розуміємо, що відбувається, але так має бути, бо інакше будуть порушені права обвинувачених.

– Я пам’ятаю, що сторона захисту, коли клопотала про повний виклад тексту, навіть не приховувала, що хоче затягнути цей процес якомога довше.

– На жаль, це не єдиний випадок, таких справ багато. Тому і з’явилось це нововведення спочатку в «Правилах», а потім вже і в КПК. Така ж ситуація і з проголошенням вироку. Наша практика показує, що людину, яка з нетерпінням очікує вирок, цікавить перш за все, чи визнав суд його вину, яку міру покарання йому призначено і як він може оскаржити це рішення. Всі сторони цього чекають. А вже потім вони розбираються в деталях: як на їх доводи відповів суд, які докази сприйняв, які – ні. Зараз, чим складніше справа, тім більше у судді роботи – все це описати. Іноді тексти вироків бувають дуже великими. А оголосити навіть 20 сторінок тексту – це більше ніж година.

Іноді ми не можемо піти в нарадчу кімнату тільки тому, що знаємо, який великий час потрібен для оголошення вироку. Законодавець не дає нам часу для маневру. У наших іноземних колег це відбувається інакше: після закінчення судового розгляду через 5 днів надають сторонам (або через 10, якщо складна справа) вирок. Ми могли б теж так робити. А вже після цього писати повний текст. Адже зміст рішення від цього не зміниться. А для нас був би час виписати рішення, не відкладаючи інші справи. Не знаю, чому досі цього немає.

Але ж ми раді вже й тому, що в «Правилах» прописано: «Суд має право за згодою сторін проголосити вступну та резолютивну частини вироку з одночасним врученням копій повного його тексту».

Це дуже позитивне. Саме сьогодні я оголосив за згодою сторін, як прописано в «Правилах», тільки резолютивну частину і одночасно, не виключаючи запису, вручив кожному учаснику процесу повний текст. Якщо я б зачитував всі 23 сторінки тексту, це зайняло понад годину часу.

І це я вже роблю не вперше. Жодного випадку не було, щоб хтось з учасників процесу заперечував. Зараз ми маємо одразу вносити вирок в Реєстр судових рішень, тому кожний може його побачити на наступний день також в електронному вигляді.

– А є такі новели «Правил», які б викликали проблеми або недовіру з боку учасників процесу?

– Взагалі треба сказати, що «Правила» ми розробляли в комунікації з адвокатами та прокурорами. Нідерландські експерти допомагали нам збиратися, працювати спільно, находити спільну мову під час засідань робочих груп та круглих столів. Тому тексти були відпрацьовані так, що вони направлені на застосування всіма – і стороною захисту, і стороною обвинувачення. Наприклад, я застосовую «Правила» вже понад рік, а завдяки Рішенню Ради суддів України № 14 від 28 лютого 2020 року ми вже всі можемо на них спиратися. Я не чекав цього рішення, щиро казав сторонам, що хочу використовувати «Правила» при розгляді справи. І не було випадків, щоб хтось був не згоден. Не всі розуміли, що це таке, просили роз’яснити, але після моїх пояснень погоджувались.

Застосування «Правил» залежить від всіх. Візьмемо п. 1.1. Виклик в судове засідання: «1.1.1 Сторони кримінального провадження зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому та свідку можливість бути викликаними до суду в електронній формі шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду через SMS-повідомлення або через електронну пошту.

1.1.2 У разі письмової згоди таких осіб на виклик в судове засідання разом з обвинувальним актом до суду подається така письмова згода сторін кримінального провадження та потерпілого із зазначенням номеру телефону або електронної пошти, за якими буде здійснюватися судовий виклик відповідних осіб. Письмові заявки свідків про їх виклик до суду в електронній формі шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду через SMS-повідомлення або через електронну пошту надаються під час вирішення в суді питання про їх виклик».

Виконання цього пункту залежить від суду. Но ми не зможемо цього зробити, якщо не допоможе сторона обвинувачення. Коли вона надає нам матеріали справи, надає і можливість виклику сторін за допомогою технічних засобів – SMS-повідомлень або електронної пошти. Це досить зручно, тому що ми витрачаємо на виклик менше часу та ресурсів. Не секрет, що зараз в судах є проблема із надсиланням повісток – тому, що немає грошей на оплату послуг пошти.

Зараз в нас є домовленість з прокуратурою, що вона надсилає нам матеріали із відомостями про контакти осіб, яких треба викликати в суд – обвинувачених та потерпілих.

– Але ж не у всіх є телефон, інтернет. Або людина не має постійного місця проживання. Як бути?

– Тоді прокурор каже, що він своїми засобами сповіщає учасника процесу. Все залежить від справи, від обставин, від організованості судді. В мене таких труднощів не виникає. Але ж якщо наприклад обвинуваченому було роз’яснено прокурором можливість бути викликаним в суд за допомогою технічних засобів і у разі її письмової згоди, якщо він не з’явився на виклик, суддя вправі використати засіб забезпечення судового провадження в вигляді примусового приводу. Не з’являється ще раз – ну, тоді розшук та затримання.

– Як ви оформлюєте в документах застосування «Правил»?

– Якщо це стосується проголошення вироку, то кажу про це під запис і вручаю повний текст також під запис. Все фіксується.

Зараз ми хочемо прописувати застосування «Правил» одразу ж – в ухвалах про призначення підготовчого судового засідання. При цьому, звісно, посилатися на рішення Ради суддів, на сайт Малиновського суду, на якому «Правила» опубліковані. Щоб сторони могли переконатись особисто в існуванні таких документів.

– Які норми «Правил» ви застосовуєте частіше?

– Виклик в судове засідання, про яке ми говорили, а також п. 1.2 Повідомлення в разі неявки до суду: «1.2.1 Учасник судового провадження, який не може з’явитися у судове засідання, зобов’язаний негайно, але не пізніше, ніж за 24 години до чергового судового засідання, повідомити про це суд, а відповідальна особа суду повідомляє про це інших учасників кримінального провадження з метою економії процесуального часу. У разі якщо проведення судового засідання неможливе з причин, що залежать від суду, відповідальна особа суду зобов’язана не пізніше, ніж за 24 години до чергового судового засідання, повідомити про це всіх учасників кримінального провадження.

1.2.2 В такому випадку неявка інших учасників провадження не буде вважатися причиною відкладення судового засідання».

Це дуже важливі норми для організації судового процесу. І багато чого залежить від судді, від того, як він застосовує свою імперативну владу і вміння працювати заради правосуддя.

Також, відповідно до п. 2.2, провожу професійні наради. Що це таке? До початку судового розгляду суд скликає професійну нараду, на яку запрошує по одному захиснику кожного з обвинувачених, по одному представнику кожного з потерпілих та прокурора. Під час наради ми разом розв’язуємо питання кількості судових засідань та процесуального часу, необхідних для кожної зі сторін та потерпілого, обсягу доказів, які необхідно дослідити з кожної сторони, клопотань та часу, необхідного для їх заявлення; призначення дат та часу судових засідань; встановлення регламенту для виступів та планування попередньої дати ухвалення судового рішення.

Я був ініціатором внесення цієї норми в «Правила». Я взагалі вважаю, що стадія підготовчого засідання не потрібна в судовому процесі, її з успіхом може замінити професійна нарада. І це було б великою революційною зміною для кримінально-процесуального кодексу. Ті питання, які ми вирішуємо під час підготовчого засідання, можливо вирішити під час судового розгляду. А професійна нарада потрібна саме для організації судового процесу. Технічні питання, які викликають певні незручності й перешкоджають швидкому розгляду, можливо узгодити з самого початку, щоб своєчасно вийти на фінальну точку – судові дебати та вирок.

За приклад я взяв кримінально-процесуальне законодавство Японії. В 50-і – 60-і роки минулого сторіччя судова система Японії була дуже перевантажена. І тоді японські юристи придумали такий інструмент, як професійна нарада, який допоміг би вийти з цієї ситуації.

Хоча нарада відбувається в залі судових засідань, бо в нас немає, на жаль, таких приміщень, де ми б знаходились на одному рівні – суддя, адвокат, прокурор, де суддя не показує, що він знаходиться вище сторін процесу. Але під час наради я не одягаю мантію, ми не ведемо аудіозапис, тільки секретар веде протокол. Кожний має змогу виступити й сказати, що він планує зробити в процесі, скільки потрібно часу, як збирається вести лінію обвинувачення або захисту. Наприклад, я веду одну велику справу, де скликав таку нараду, але провели її фактично адвокати й прокурор. Тому, що вони перейнялися ідеєю. Після цього я знав, що буде відбуватись на підготовчої стадії та під час розгляду справи по суті.

                Саме життя нам диктувало необхідність змін 

– Ви мене трошки здивували прикладом Японії. До цього часу я була впевнена, що ми використовуємо тільки досвід судової системи Нідерландів. Досвід яких країн ще лежить в основі «Правил»?

– В Нідерландах теж є правила (guidelines) щодо організації судового процесу. Правила приймають на рівні професійних асоціацій суддів, адвокатів і прокурорів, і потім вони є обов’язковими для застосування всіма судами всієї країни. Правила можливо не враховувати, але ніхто собі не дозволяє їх не виконувати – така висока в країні правова культура. В них теж є професійні наради, але в трошки інших формах. І коли ми запропонували нашим нідерландським експертам включити нараду в «Правила», вони підтримали. А я виписував цей пункт так, як я його бачив, враховував досвід інших країн. Я вивчаю процесуальні кодекси різних країн, тому знаю, що таке існує у Франції, у Швейцарії. У Швейцарії взагалі немає обов’язкової підготовчої стадії процесу, це виноситься на розсуд суду, проводити або ні. Якщо справа проста, якщо можна зразу розглянути справу, навіщо підготовча стадія? Навіщо примушувати людину ходити до суду кілька разів? Мені здається, законодавець мав би дати суду право вирішувати – проводити підготовче засідання або ні. Якщо є така потреба – можна замінити на професійну нараду.

– Може, в наступну редакцію «Правил» вдасться ввести таку норму?

– Це дуже складно поки що. Коли ми ці «Правила» приймали, було дуже багато критики, і перш за все – у правозастосувачів. Мовляв, «Правила» не завжди співвідносяться із законами. Але ж в нас ще залишилось багато від радянського законодавства. І таке ж радянське мислення залишилось. Тому сама головна заслуга «Правил» – те, що вони сприяють зміні мислення юристів. Ми вже по-іншому дивимось на закони та розуміємо: якщо це конкретне правило розумне, справедливе, не порушує прав сторін, прав людини, то можна й відійти від якоїсь норми закону. Це підхід сприяв би ефективності судового процесу. Тому що це буде публічно. Якщо ти всім сторонам пояснюєш, що це не буде грубим порушенням закону, що це не впиває ні на що – то чого б й ні? Та ж професійна нарада не передбачена законом. Але ви зібрались, висловили своє бачення майбутнього процесу, почули думки один одного і розумієте на майбутнє правову позицію свого опонента. Ніхто не боїться, як на засіданні, сказати зайве слово, навіть помилитися. Хоча на звичайному засіданні протилежна сторона обов’язково використає будь-яку помилку.

На мій погляд, хороший юрист має бути хорошою людиною, яка розуміє, що закони з’явились завдяки праву, а право з’явилось завдяки життю. Спочатку в житті з’являються якісь традиції, правила, які переростають в правові норми, а згодом – в норми закону. І «Правила» – це яскравий приклад того, як потреби життя переростають спочатку в «Правила», а потім, можливо, і в норми законів. Якщо при застосуванні наших «Правил» буде 50% позитивного використання, це вже добрий результат.

– Для чого з’явився цей пункт “Правил“: «Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, в якому хоча б до одного з підозрюваних застосовані запобіжні заходи у виді тримання під вартою або домашнього арешту, має бути переданий до канцелярії суду не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку дії запобіжного заходу»?

– Як показує практика, стороні обвинувачення дуже часто не вистачає часу для того, щоб розслідувати справу та направити її до суду. А строки тримання під вартою для підозрюваного (обвинуваченого) вже спливають. І тоді суду вже не залишається часу для організації судового процесу. Саме для цього ми вписали цей пункт. Ми боролися за цю норму, вона дуже важлива для суду. І вже бачимо, що Малиновська прокуратура, співробітники якої беруть участь в засіданнях робочих груп, круглих столів, переймаються цим питанням, намагаються працювати так, щоб встигнути за 7 днів направити в суд обвинувальний акт. Звісно, не завжди це виходить, особливо по складних справах…

– Цікава норма щодо відводу судді.

– В КПК, в статті 75 «Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні» є п. 4) за наявністю інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Цей пункт є розширеним для тлумачення, тому що може бути безліч таких обставин. В «Правилах» ці обставини конкретизуються: від  віросповідання, національності, етнічного чи соціального походження, статі, віку, освіти, трудового стажу, членства в громадських, спортивних або благодійних організаціях, майнового стану і сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності до перебування адвоката та/або прокурора в списку друзів судді у соціальних мережах. Цей пункт, до речі, з’явився за пропозицією судів з Ізмаїльського міськрайонного суду. В них на практиці були не зовсім обґрунтовані відводи.

– Напевно, це більш актуально для судів в малих містечках, де всі знають один одного…

– Так, це одна з причин. Друга – це коли бувають недобросовісні учасники судового процесу, які, знаючи, що мало суддів в суді і штучно виводять того чи іншого судді зі справи. Щоб, наприклад, передати справу в інший суд. В таких випадках я завжди знаходжу свої аргументи для відмови у відводі.

                        Багато чого залежить від культури

– Якби у вас була можливість, що б ви ще додали до «Правил»?

– Один з ключових моментів, який стримує судовий процес – це виступи з заявами та клопотаннями. Якщо на стадії досудового розслідування сторона захисту не встигла реалізувати свої права на захист, вона це намагається компенсувати під час судового розгляду. В суді законодавець створив класичну англійську змагальну процедуру: обвинувачення надає докази, захист спростовує, а суд – це лише арбітр, який, вислухавши всіх, приймає рішення. Тому захист подає клопотання стосовно збирання доказів, отримання нових доказів – те, що не було реалізовано на стадії досудового розслідування. Іноді це дуже багато клопотань. А у судді дуже багато справ, і з кожним роком стає все більше. І коли ти ідеш в нарадчу кімнату, якщо ти розглядав справу три роки, треба все прослухати спочатку, щоб нагадати собі обставини, відтворити все на папері, проаналізувати, зіставити із законом, який міг також змінитися за три роки. Неможливо ось так просто піти в нарадчу і написати рішення. Чим довше я працюю, тим складніше мені виписати рішення. Треба сформулювати всі думки й показати, що ти був уважний до кожної сторони. Що кожний довод ти зрозумів.

Я думаю, що в майбутньому треба працювати над тим, щоб надати судді владу обмежувати сторони у виступах. Я розумію, що це буде сприйняте критично. Адвокати можуть казати: на досудовому розслідуванні не давали можливості використати всі засоби захисту, а тепер ще і суд обмежує. Тому до всього потрібно підходити розумно. В мене був випадок, коли у одного обвинуваченого було п’ять захисників, і кожний заявив клопотанні фактично щодо одних і тих же обставин, лише змінив трохи формулювання в резолютивній частині. Все це робилось з однією метою – затягнути процес. Завжди є мета, і вона не направлена на справедливість судового розгляду і правосуддя. Але, як казав видатний російський юрист Анатолій Коні, «адвокат – не слуга своєму клієнту». Він скоріше друг, він повинен показати клієнту, де слабкі сторони  в справі, а де сильні, допомогти виплутатись з важкої ситуації законними шляхами. Я вважаю, що це помилка, коли адвокат намагається за будь-яку ціну перемогти у справі. Це не узгоджується ані з адвокатською етикою, ані з моральними принципами.

– Досвідчений суддя, на мою думку, завжди зрозуміє, де захист, а де – маніпулювання судом.

– Але у нас немає важелів реагування на це. Ми можемо про це казати, але не можемо заперечити так діяти. За кримінально-процесуальним кодексом 1960-го року сторона захисту була обмежена в реалізації повноважень, а зараз норми створені таким чином, що не дають можливості пришвидшити процес. І процес став надто скрупульозним, деталізованим. Існує юридичний принцип De minimis non curat lex (Закон не дбає про дрібниці). Закон повинен лише давати напрямок діяльності юристу. А юрист має бути настільки освіченим, щоб знати, як використати ту чи іншу норму для того, щоб вона була корисною і для захисту, і для правосуддя. Прокурор теж не має перебільшувати значення доказів вини, щоб їх не можна було спростувати. Обвинувачення за будь-яку ціну – це також невірно. Має бути баланс. Я завжди закликаю сторони до балансу.

Законодавець повинен думати про важелі, які б запобігали зловживання правами. Ці важелі мають бути у судді. Щоб можна було адекватно реагувати на подібні заяви та клопотання. В Німеччині був приклад, коли адвокат подав тисячу клопотань. І судді прийняли рішення взагалі не розглядати його заяв. Жодної.

Ми не можемо обмежити адвоката в кількості поданих клопотань, бо не знаємо його стратегії й тактики. Але за кількістю витраченого на заяви часу – цілком можливо. Бо одне і теж клопотання можна читати час, а можна викласти зміст, щоб суд зрозумів, чого від нього хочуть.

– Це сприятиме і покращанню підготовки адвокатів.

– Безумовно. Взагалі багато чого залежить від культури. Який рівень юридичної, професійно-правової культури учасників процесу, так він і відбувається.

І в Україні багато таких адвокатів – дуже виважених, розумних, які досконало розуміють процес. З такими професіоналами захист відбувається дуже точно, правильно, по суті справи, по суті конкретних питань. На такий рівень захисту навіть дивитися приємно. І прокурори бувають такі ж. Процес, в якому сторони виявляють свої кращі якості, мені, як судді, легше вести.

Але бувають і важки справи, коли одна зі сторін концентрується не на суті справи, а на особі судді. Коли складається враження, що суддя – це якась перепона. Замість того, щоби зосередитись на розгляді справи, коментують дії судді, заявляють клопотання про його начебто незаконні дії. Замість боротьби за правосуддя відбувається боротьба із суддею. Але це дуже школить саме правосуддю.

– Як думаєте, судді інших одеських судів вам заздрять в тому, що ви можете користуватись «Правилами»?

– Мені це невідомо. Але, здається, вони також могли б з успіхом їх застосовувати.

Інтерв’ю брала Тетяна Герасимова.

Додатково:

«Правила організації ефективного цивільного судочинства» й «Правила організації ефективного кримінального судочинства» розроблені на підставі ст. 1, 3, 55, 131-1, 131-2 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 3 Закону України «Про прокуратуру». Написання текстів Правил проводилось в рамках міжнародного проєкту «СУД, ГРОМАДЯНИ, СУСПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА: СПІВПРАЦЯ ЗАРАДИ ЗМІН» за підтримки Уряду Королівства Нідерландів у 2018-2019 рр.

28 лютого 2020 року Рада суддів України прийняла рішення № 14 «Про запровадження «Правил організації ефективного цивільного судочинства» та «Правил організації ефективного кримінального судочинства», яким офіційно розпочалася процедура імплементації Правил в пілотних судах: Одеському апеляційному, Ізмаїльському міському та Малиновської районному судах Одеської області.

В міжнародній команді проєкту працюють з нідерландської стороні: Естер де Рой, заступник голови Амстердамського окружного суду, член правління нідерландського фонду «Судді для суддів» та експерт Європейського центру підготовки суддів; Саймон Ван дер Шенк – суддя Окружного суду м. Гаага; Філіп Ландбрук – професор управління юстиції та судової організації Утрехтської школи права, Ліно Бросиус – проект-менеджер нідерландської організації SILK.

Українська команда проекту: заступник голови Одеського апеляційного суду Андрій Дрішлюк, суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, тренер Одеського регіонального відділення Національної школи суддів Тетяна Шевиріна, помічники заступника голови Одеського апеляційного суду Юлія Бондаренко та Вікторія Бондарь. Український партнер проекту – ГО «Експертно-аналітична агенція «Група 2 травня» та її Центр правового моніторингу «Гідність».