Рівно чотири роки тому, в ніч з 26 на 27.08.2016 р. в селі Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області було вбито 8-річну дівчинку. Звістка про те, що у вбивстві підозрюють місцевого жителя ромського походження 21-річного Михайла Чеботаря, спровокувала масові заворушення. Розлючений натовп громил житло, нищив майно жителів села – ромів. На щастя, люди не постраждали, бо всі ромські родини встигли напередодні погромів втекти. Вигнанці були змушені шукати житло в інших селах регіону та в Ізмаїлі, ніхто з них в Лощинівку не повернувся.

Слідство у справі Михайла Чеботаря було завершено в кінці грудня 2016 р., обвинувальний акт досі слухається в Приморському суді м. Одеса. Обвинувачений з 27 серпня 2016 р. перебуває за ґратами.

За такий великий проміжок часу – чотири роки – ніхто так і не поніс покарання за трагічні події в Лощинівці.

Від автора. На жаль, відтворюючи те, що сталося в Лощинівці в кінці серпня 2016 р., мені не вдасться повністю уникнути опису жорстоких сцен вбивства малолітньої дитини, про що я заздалегідь перепрошую рідних дівчинки та читачів. 

Цап-відбувайло?

Тіло Ангеліни М. було знайдено близько 07 години ранку 27 серпня на пустирі позаду покинутого будинку, сусіднього з будинком її вітчима, де вона жила з мамою, вітчимом та молодшим братиком. В будинку вітчима Олександра Матяша під час обшуку було знайдено кепку. Собака-шукач взяла по кепці слід і привела поліційних до будинку Михайла Чеботаря, сусіда й друга Матяша. В ході обшуку там було вилучено, зокрема, одяг підозрюваного та викрутку, якою могли вбити Ангеліну.

Після обшуку Михайла забрали в сільраду, де, за словами адвоката Андрія Лещенка, з Чеботаря “вибивали” зізнання у вбивстві.

“На думку сторони захисту, ця справа є «класичним прикладом» інквізиційного процесу. Слідство було неповним та однобоким, для вибиття зізнань до підозрюваного застосовували тортури. Під час досудового розслідування були виявлені факти причетності до скоєного злочину іншої особи, на що неодноразово зверталася увага слідчого. Але клопотання захисту були відхилені та не перевірені обвинуваченням. Тож є усі підстави вважати, що слідство вже призначило “цапа-відбувайла”, керуючись виключно національністю обвинуваченого, замість того, щоб здійснити усі необхідні дії для встановлення вбивці малолітньої дитини, “- зазначив тоді Центр Громадянських Свобод.

Справу розслідувало слідче управління ГУНП України в Одеської області під процесуальним керівництвом обласної прокуратури. Термін досудового розслідування продовжували двічі: спочатку до чотирьох місяців – до 27 грудня 2016 р., потім до п’яти місяців – до 27 січня 2017 р. Але зненацька, за місяць до закінчення слідства, 29 грудня 2016 р. обвинувальний акт було скеровано до Ізмаїльського міськрайонного суду. Мабуть, тому, що необхідно було терміново розглянути справу, оскільки через два місяці у двох суддів кримінальної спеціалізації закінчувались повноваження.

Через цей поспіх були проігноровані спроби адвокатів змусити слідчих вивчити іншу версію подій – причетність до злочину вітчима дівчинки. Зокрема, адвокат звертався до слідчої ГУНП Ю.В. Дорош з клопотанням провести очну ставку між Чеботарем і Матяшем, провести слідчий експеримент, вивчити телефонні переговори та СМС-повідомлення вітчима протягом ночі 27 серпня 2016 р. Але слідча відмовила захиснику. Суд Приморського району також не допоміг – закрив провадження за скаргою адвоката на дії слідчої, мотивуючи рішення тим, що досудове слідство вже закінчено. Єдине, що вдалося адвокату – через Одеський апеляційний суд змінити підсудність і відправити справу на розгляд з Ізмаїла до Київського районного суду м. Одеси. Але судові слухання почалися тільки в січні 2018 р., бо майже рік справу, як “гарячу картоплю”, перекидали з одного районного суду Одеси в інший: Київський, Малиновський, Приморський. За цей час Чеботар встиг перехворіти в Одеському СІЗО на туберкульоз.

Алібі

За версією обвинувачення, Чеботар скоїв злочин 27 серпня в період часу між 02.30 та 03.00, після того, як пішов з бару “Фортуна”, в якому велика компанія, зокрема й вітчим дитини Олександр Матяш, продовжували святкувати день народження дівчини Юхима Матяша (брата вітчима). Це святкування з великою кількістю алкоголю розпочалося ще звечора в хаті Юхима.

Але за даними судмедекспертизи, смерть дитини трапилась раніше – між 23.30 і 01.30. У цей період Чеботар і Матяш разом йшли з хати Юхима до бару “Фортуна” повз будинок Матяша, де спала Ангеліна і її брат Валера. Вітчим зайшов всередину “подивитись, як там діти”, і пробув там деякий час, Чеботар чекав на нього на вулиці.

Тобто у Михайла Чеботаря є алібі. Між 23.30 і 01.30 його бачили багато людей: в хаті Юхима Матяша, по дорозі з хати до бару «Фортуна», в самому барі. Всі свідки, допитані в ході судових засідань, це підтверджують. Та й слідство цього не заперечує: в обвинувальному акті стверджується, що Чеботар покинув бар «Фортуна» о 02.00 і попрямував додому. Але ж дорогою у нього «раптово виник умисел на задоволення свого статевого потягу та він вирішив зґвалтувати знайому йому малолітню М.». Котру, за словами матері дівчинки і багатьох інших жителів Лощинівки, Чеботар допомагав доглядати, часто залишався з нею та її молодшим братом Валерою, поки батьки були на роботі. Обвинувачення ніяк не аргументує мотив злочину, в ході судових слухань теж не було представлено жодних фактів, які б свідчили про розпусність Чеботаря. Невже в селі, де кожен на долоні, ніхто не помічав злочинної тяги Михайла до маленьких дівчаток?

Є ще одна невеличка проблема. Слідство стверджує, що пристрасть охопила обвинуваченого в той момент, коли він, вийшовши з бару, проходив біля будинку Матяша по вул. Ізмаїльської, 75. Шкода, що слідчі не заглянули в програму Google earth і не з’ясували, що шлях Чеботаря від бару додому не лежить біля будинку Матяша. Щоб потрапити до оселі свого сусіда, обвинувачений мав повернути з перехрестя вул. Ізмаїльська – вулиця Спортивна (саме на Спортивній, 12 живе Чеботар) в протилежний від свого будинку бік.

Більш того, від цього перехрестя до будинку Матяша, за даними програми, більше ніж 110 метрів. А це означає, що обвинувачений в проміжок часу між 02.00-02.30, тобто за пів години: пройшов ці 110 метрів, в повній темряві потрапив в чужий будинок, відшукав в одній з трьох кімнат сплячу дитину, виніс її на вулицю так, щоб вона не прокинулася, пройшов ще метрів 30-50 вглиб пустиря за покинутим сусіднім будинком №77, роздягнув, а потім довго і жорстоко знущався, шукав навколо себе щось на кшталт кляпу, знайшов якийсь уламок дерева, затикав жертві рота, щоб не кричала, знову бив, гвалтував її. Чи можливо все це зробити за пів години? Я дуже сумніваюся.

Але обвинувачення саме так уявляє собі картину злочину, стверджуючи, що саме вбивство було скоєно ПІСЛЯ всіх цих дій, тобто після 02.30. Власне вбивством обвинувачення вважає момент, коли в фіналі трагедії, щоб приховати раніше вчинений злочин (тобто зґвалтування), обвинувачений дістав викрутку і став нею завдавати ударів, зокрема – п’ять проникаючих ударів ув груди, після чого й настала смерть.

Підкріпити цю версію поліціянти могли б такою ефективною слідчою дією, як слідчий експеримент. Але на жаль, вони так поспішали доправити Чеботаря до в’язниці, що не зробили цього.

Ще одна важлива обставина. Експерт з Миколаївського державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Микола Косенко досліджував вміст піднігтьових зрізів з правої руки дівчинки (до речі, чому слідчі відправили йому вміст тільки з однієї руки? – питання для мене поки відкрите). Результати він виклав у висновках експертизи №868 від 22 грудня 2016 р.: виявлені клітини з ядрами, які збігаються з ДНК Ангеліни М., але ДНК Чеботаря не виявлено. Однозначний висновок експерта, підтверджений ним під час допиту в Приморському суді: «Походження клітин, виявлених в піднігтьовому вмісті зрізів нігтів з правої руки М., від підозрюваного Чеботаря М.А. виключається». Повторю: дитину вбивали довго, жорстоко били, потім гвалтували, потім били викруткою і нею ж, ударами в груди, добивали. Це означає, що жертва померла не відразу, вона пручалася.  В обвинувальному акті зазначено, що дівчина чинила опір вбивцеві. Напевно вона дряпалася. Чому ж тоді в піднігтьовому вмісті її руки немає ані натяку на ДНК обвинуваченого?

Поки що в суді не було пред’явлено прямих доказів провини Чеботаря, хоча судовий процес йде вже більше ніж два роки. Тому головне завдання обвинувачення зараз – спростувати в ході судового процесу алібі підсудного. І це частково вдалося.

Співробітника Ізмаїльської філії Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи Олега Галєва, який проводив огляд тіла дівчинки на місці злочину 27 серпня з 09.25 ранку, допитували в суді двічі – 10 січня 2018 і 14 березня 2019 р. Під час першого допиту Галєв спочатку чітко сказав, що смерть дівчинки “орієнтовно” наступила між 22.00 і 01.25 ночі. Але після довгого допиту суддями Івановим і Попревичем змістив «орієнтовний» час з 22.00-01.25 до 23.00-02.00. Але й навіть після цього не дотягнув до потрібних прокуратурі 02.30. Подальшого допиту не витримав, попросив направити йому питання в письмовій формі. Повне відео цього допиту можна подивитись тут, суд вів пряму відеотрансляцію на ютуб-каналі Судова влада.

На другому допиті він взагалі відмовився повідомити точний час смерті дитини, а потім змістив цей час на годину вперед.

Через те, що свідчення, які надав Галєв під час першого і другого допиту в суді, суперечать одне одному, а також судово-медичним довідникам, через те, що вони викликають обґрунтовані сумніви в правильності проведеної ним експертизи, в грудні 2019 р. адвокат Чеботаря Сергій Іванів подав клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи, щоб точно визначити час смерті дитини. На думку захисника, висновок судово-медичної експертизи №388 від 27.08.2016 р. суперечить протоколу огляду місця події та свідченнями експерта Олега Галєва, який цю експертизу проводив. Суд задовольнив клопотання. На поточний час результати повторної експертизи поки що невідомі.

“Невстановлена особа”

У справі про вбивство різні експерти незалежно один від одного провели кілька молекулярно-генетичних експертиз. Але, крім ДНК жертви та обвинуваченого, вони виявили якусь третю ДНК, яку назвали “ДНК невстановленої особи”.

Зокрема, таку ДНК виявив експерт з Миколаївського державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Микола Косенко. Він досліджував змиви з рук жертви, і у висновках експертизи №868 зазначив на змивах три види ДНК: самої дитини, Михайла Чеботаря і ДНК «невстановленої особи».

Інший експерт цього ж центру Ігор Манзорук проводив молекулярно-генетичну експертизу крові обвинуваченого й жертви та порівнював їх зі слідами ДНК на об’єктах, які були передані йому для аналізу з ГУНП в Одеській області (експертизи № 715 від 19.10.2016 р. та 716 від 07.10.2016 р.).

При цьому Манзорук описав алелі (різні форми одного і того ж гена), які були виділені з крові обвинуваченого й жертви, потім в експертизі № 716 зіставив їх з алелями, знайденими в локусах (фрагментах хромосоми) на досліджуваних об’єктах. У 16 локусах були виявлені 7 алелів, які не належать ані Чеботарю, ані дівчині. Манзорук вважає ці ДНК домішками й не показав їх в резолютивній частині дослідження.

І Косенко, і Манзорук вважають цю «невпізнану ДНК» або слідами пилу, або статорами алелів, що належать обвинуваченому і потерпілої. Порівняти їх між собою, на думку Косенко, яку він висловив під час допиту в Приморському суді, неможливо, оскільки порівнювати можна лише чисті ДНК, а не їх суміш.

Але захисники Чеботаря порівняли експертизи 868 і 716 і побачили, що в обох експертизах є шість аналогічних алелів, виявлених в одних і тих самих локусах, які не належать ані Ангеліні, ані Чеботарю. Ці шість алелів з першої експертизи ідентичні алелям з другої. Чи може випадкове змішання ДНК жертви й обвинуваченого (технічні збої, бруд та ін.) бути однаковим у двох різних експертизах різних експертів, що досліджували різні об’єкти в різний час? Чи не означає це, що експерти незалежно один від одного виявили генетичні ознаки «невстановленої особи»?

Щоб це з’ясувати, на засіданні 5 листопада 2019 р. сторона захисту заявила клопотання про проведення комісійної молекулярно-генетичної експертизи. Адвокат обвинуваченого Андрій Лещенко попросив суд зобов’язати сторону обвинувачення вилучити зразки крові у свідка – вітчима загиблої дівчинки Олександра Матяша. На думку адвоката, потрібно порівняти ДНК Матяша з цим ДНК «невстановленої особи». Але це клопотання так й не було розглянуте.

ДНК у вітчима взяли журналісти

Про це сповістили автори фільму «ДНК для третього невідомого» ТРК «Україна», якій був продемонстрований 19 лютого 2020 р. У фільмі показано, як журналістка бере ДНК у вітчима загиблої дівчинки Олександра Матяша (з його згоди). Автори стверджують, що незалежна експертиза, яку було проведено на замовлення ТРК, підтвердила: ДНК «невстановленої особи» належить чоловікові. За 18 показниками з 21 ДНК «невстановленої особи» збігається з ДНК Олександра Матяша.

З огляду на нові обставини, 15 квітня 2020 адвокат Лещенко подав нове клопотання про призначення комплексної молекулярно-генетичної експертизи – саме для того, щоб перевірити відомості журналістів, отримані поза процесуальними рамками. У клопотанні захисник посилається на власноруч проведене порівняння ДНК-профілю Матяша і шести алелів «невстановленої особи» з офіційних експертиз №№ 868, 715 і 716. Він вважає, що є підстави говорити про 60-відсотковий збіг ДНК-профілю Матяша з ДНК, знайденому в складі піднігтьового вмісту з правої руки дитини, в змивах з дерев’яного кляпа, яким їй затикали рот, на її трусах і на викрутці, вилученій поліціянтами під час обшуку в будинку Чеботаря і яку обвинувачення вважає знаряддям вбивства.

Суд не задовольнив це клопотання.

ДНК обвинуваченого підмінили?

На засіданні 14 лютого 2019 р. адвокати озвучили шокуючу інформацію про те, що, можливо, в одному зі зразків, представлених на молекулярно-генетичну експертизу, замість ДНК обвинуваченого міститься ДНК жертви. Йдеться про змиви з правої й лівої руки обвинуваченого Чеботаря. Згідно з висновками Манзорука, в цих зразках присутня ДНК дівчинки (алелі 11 і 14). І немає жодного сліду ДНК Чеботаря (алель 13).

На пряме запитання адвоката Сергія Іваніва, чи є в змивах з рук Чеботаря його ДНК, Манзорук відповів:

– Я не помічаю жодного локусу, який належав би Чеботарю.

Більш того, як з’ясувалося, на дослідження відправляли колби з рідиною, а Манзорук отримав якісь марлеві тампони. Суддя Попревич запитав Чеботаря, чи брали у нього змиви з рук. Обвинувачений відповів, що відбирали тільки кров і відбитки пальців, але змиви не брали.

Тонка крига обвинувачення

Судовий процес в Приморському суді прямує до фіналу. Закінчено допит свідків обвинувачення, допитані потерпіла – матір Ангеліни – й декілька свідків з боку захисту. Попереду також свідчення обвинуваченого – Михайла Чеботаря, який свою провину не визнає.

Плекаю надію на те, що впродовж решти судових засідань прокуратура таки пред’явить прямі докази вини обвинуваченого. Досі ж обвинувачення виглядає приблизно як тонка весняна крига на озері. Поверхня хоч і гладка, але вся в тріщинах, кожна з яких може виявитися трагічною для того, хто вирішить мандрувати нею пішки. Можна в будь-який момент провалитися в ополонку. Тріщини – це достатньо обґрунтовані сумніви у вині Чеботаря. І поки що цих сумнівів набагато більше, ніж доказів.

Тетяна Герасимова.