Коли ми запитуємо, що ж сталося з жителями росії, чому вони так охоче підтримали повномасштабне вторгнення своєї держави в Україну, чому вже другий рік, попри майже 200 тисяч вбитих на цій війні росіян, продовжують підтримувати геноцид українців, ми маємо розуміти, що ця трансформація свідомості “небратів” відбувалася протягом десятиліть. А до блиску відшліфовувалися імперська свідомість, шовінізм, ненависть до українців упродовж восьми років після захоплення Криму такими майстрами інформаційного тероризму, як соловйов, кісєльов, симонян, скабеєва та інші претенденти на лаву підсудних у Гаазі.

Але було б надто просто пояснити цей феномен розлюднення величезної нації лише постійною брехнею з екранів телевізорів. Адже навіть у найглухішому селі є інтернет, в якому нескладно знайти відповіді на запитання: а чи правда, що Україну створив ленін і що нема такої нації – українці? а чи правда, що в Україні відбувся державний переворот та захоплення влади нацистами? а чи правда, що в Україні вісім років точилася громадянська війна, і Україна бомбила Донбас? а чи правда, що Україна має намір напасти на росію?

Але проблема в тому, що більшість наших співрозмовників з іншого боку кордону (як правило, родичі та друзі, френди по соцмережам) не хотіли чути та сприймати жодних фактів, навіть із посиланнями на документи та джерела. Чомусь вони віддавали перевагу не тому, про що їм розповідали близькі та знайомі, котрі живуть в Україні, а потоку брехні з вуст членів кремлівської банди та її інформаційної обслуги. Здається іноді, що ми маємо справу із зазомбованими членами багатомільйонної секти. Або з людьми, які “сидять” на тяжкому наркотику під назвою “ненависть до українців”.

Про те, що сталося зі свідомістю росіян, можна судити з теми масових заворушень в Одесі 2 травня 2014 року. У 9-у річницю одного з найкривавіших епізодів гібридного етапу російсько-української війни такі міркування більш ніж доречні.

Що сталося 2 травня 2014 року в Одесі

Офіційну позицію правоохоронних органів України було відображено у заяві Генеральної прокуратури України напередодні річниці подій у квітні 2015 року: «Органи внутрішніх справ не забезпечили належну охорону громадського порядку, що призвело до зіткнення колони, яка проводила марш «За єдність України» з організованою групою осіб, які намагались завадити проведенню маршу в районі вулиці Грецької в м. Одеса. Внаслідок зіткнень почалися масові заворушення в районі Грецької площі, а після закінчення футбольного матчу на Куліковому полі біля Будинку профспілок масові заворушення набули суттєвого поширення і на деякий час повністю вийшли з-під контролю органів внутрішніх справ. Під час слідства встановлено, що запалювальні суміші, в тому числі в самому будинку Профспілок, використовували обидві сторони, що і призвело до виникнення пожежі, а її розгорянню сприяла барикада, встановлена біля сходів. Будь-яких доказів запланованої пожежі в Будинку профспілок не встановлено. Ця пожежа стала наслідком використання запалювальних сумішей учасниками масових заворушень. Як наслідок масових заворушень, в районі Грецької площі отримало вогнепальні поранення 18 осіб, з яких 6 загинуло. Під час пожежі в Будинку профспілок загинуло 42 особи, з яких 10 отримали тілесні ушкодження внаслідок падіння, намагаючись врятуватись від пожежі, і 32 людини загинули внаслідок отруєння чадним газом і продуктами горіння. Всього під час масових заворушень понад 250 осіб отримали тілесні ушкодження». Цю позицію українські правоохоронці не змінили й досі. Хіба що називають «організовану групу осіб, які намагались завадити проведенню маршу «За єдність України» тим, кім вони й були – членами проросійські налаштованих груп з табору на Куліковому полі, «антимайданівцями».

Але ми, журналісти та експерти – члени «Групи 2 травня», які проводили своє, незалежне журналістське розслідування, з самого початку розуміли, що 2.05.2014 трапилось не просто зіткнення двох груп людей, що це були не просто масові заворушення. Це була спроба повалення конституційного ладу в державі, захоплення влади в регіоні та перетворення його на чергову «народну республіку». Якби «капітанам какао» вдалось втілити їх план, ми б загубили не тільки «морські ворота» України, а й всю Україну.

Те, що дев’ять років тому цього не сталося – це чудо. І величезна заслуга звичайних одеситів, учасників Одеської «самооборони» із фанерними щитами, футбольних фанатів, які спасли Одесу й всю Україну від фашистської наволочі й дали можливість України наростити м’язи для спротиву російської агресії вже у 2022 році.

«Одеська Хатинь» як шприць для важного наркотику

Але перемога одеситів 2 травня дуже розлютила російську владу. «За поребриком» ніяк не могли збагнути, як це так: в Криму в них вийшло, в Донецьку та Луганську вийшло, а Одеса чомусь не захотіла підкоритись. Ламалася вся їхня конструкція під назвою «Адэса-русский-город».

Довго вигадувати не стали, як «отиграти» ситуацію у вигідному світлі, пішли протореним шляхом, використовуя наративи, які були наработані російськими пропагандистами ще під час Революції Гідності у Києві. Фактично вже тоді, взимку  2014-го, в російському інформаційному просторі було створено паралельну реальність, «нацистську» Україну, якої насправді не існує. В яку, проте, охоче повірили громадяни росії.

Головна міфологема, спрямована до історичної пам’яті російського, українського та білоруського населення, — це прихід до влади в Україні «нацистсько-бандерівської банди». Міф про «банду неонацистів» у Києві був розрахований на незнання українських реалій більшістю російських громадян та на магічну силу пропагандистського телезомбування через багаторазове повторення заготовлених словесних кліше. До інформації про справді складні процеси в Україні це не мало жодного відношення.

Цю ж міфологему було використовано у довгому пропагандистському серіалі «Одеська Хатинь», який з’явився в перші години після трагедії та завдяки нескінченному повторенню тисячами сайтів, блогерів, телепередач перетворився на стійкий мем. Як він будувався?

Вранці 3 травня 2014 р. у газеті “Вести” з’явився інформаційний вброс “Одеська Хатинь”, який мав на увазі лише одне трактування подій 2 травня: “невинних людей насильно загнали в Будинок профспілок та спалили”.

Через тиждень після одеської трагедії, 9 травня 2014 р., у м. Афіни (Греція) відбулася презентація книг А. Кочеткова та С.Бишка «Neonazism&Euromaidan: From Democracy to Dictatorship» та «Odessa Massacre». Автори стверджують: «Одеська різанина була організована так само, як колись українські нацистські головорізи, набрані гітлерівськими силами з організації Степана Бандери українських націоналістів (ОУН), жорстоко розправилися з усім населенням білоруського села Хатинь у березні 1943 року».

Профінансовано поширення брехливої версії подій в Україні та Одесі урядом російської федерації. У 2014 р. Фонд “Народна дипломатія” (президент – А.Кочетков) отримав державний грант у розмірі 5,7 млн руб. на “збір матеріалів про діяльність радикальних націоналістичних та екстремістських рухів на пострадянському просторі.., видання літератури на тему неонацизму у РФ, Україні, СНД”.

Таке трактування повністю спростовується декількома розслідуваннями – Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, Міжнародної консультативної групи Ради Європи, журналістським розслідуванням «Групи 2 травня».

Для чого це було треба, стало зрозуміло буквально в перші ж дні після трагедії, коли почалося «відмивання» словосполучення через ЗМІ (це коли ніхто вже не згадує, з чого все почалося, а сама думка про «Одеську Хатинь» подається великою кількістю газет, сайтів, ТБ та блогерів як аксіома).

«Одеська Хатинь» дала можливість досягнути головну мету інформаційної війни росії проти Україна – дегуманізувати українців, щоб було простіше їх потім вбивати. Ще одна «вигода» від «Одеської Хатині» – розпалювання війни на Донбасі. Є безліч свідчень про те, що люди, які до 2 травня і не думали про те, щоб брати в руки зброю, вливались до лав «ополченців», щоб воювати проти ВСУ на території «ДНР» та «ЛНР».

В основі «Одеської Хатині» лежить історична паралель зі знищенням жителів білоруського села Хатинь у 1943 р. силами 118-го поліцейського батальйону, у складі якого були люди різних національностей, у тому числі українці. І хоча досі ніхто не зміг надати доказів участі “бандерівців” у спаленні мешканців Хатині, історична правда сучасних пропагандистів не цікавила. В них було головне завдання – вбудувати в підкорку якомога більшої кількості громадян цю матрицю: Одеська Хатинь – українські нацисти.

Так цей ментальний вірус був вкинутий у свідоме та підсвідоме, російські інформаційні терористи розкрутили його, наситили подробицями, страшними фотографіями та інтерв’ю з очевидцями. На цьому етапі численні телевізійні передачі, документальні фільми та шоу російського ТБ будуються тільки на цій версії. Зокрема, це стосується фільмів аркадія мамонтова, який спеціалізувався на росТБ саме на «Одеській Хатині».

Практично кожен кадр цього та багатьох інших його фільмів можна спростовувати з фактами у руках. Але який у цьому сенс, якщо метою всіх цих пропагандистських творів не є встановлення правди?

Тоді заради чого весь цей сатанинський бал? Відповідь на це запитання можна знайти, якщо переглянути передачу «Спеціальний кореспондент. Одеса. Три роки…» Аркадія Мамонтова від 24.04.17.

На сам фільм у шоу виділено лише 40 хвилин. А ще 1 годину 40 хвилин у студії триває обговорення подій на Майдані у Києві та 2 травня в Одесі. Беруть участь відомі російські “експерти по Україні” проханов та миронов. А також якийсь український експерт та одесити: відомий на початку 2000-х телекілер григорій кваснюк і галина запорожцева, яка посилено просувала “Одеську Хатинь” у європейських країнах.

Рівень аргументації можна зрозуміти з глибокодумної мови мамонтова: «Виктория Нуланд когда-то была пионервожатой в лагере в Одессе. И там произошел один случай. Это просто картинка, чтоб вы понимали, с чем мы имеем дело. Однажды пионервожатая – украинская, советская девушка, женщина, увидела, как Виктория Нуланд сидит на крыльце, где младшие отряды, и кидает печенье в пыль. А детки маленькие бегают, собирают. А она смеется. Для нее это было здорово. Случилась драка. Девушка вступилась за советских деток. Со скандалом Викторию Нуланд выгнали с этой практики. Прошло очень много лет, наступает 14-й год. А печеньки остались. Остались печеньки на Майдане. (Оплески глядачів шоу). После этого происходит апофеоз, торжество американской колониальной политики на Украине: «Наконец-то мы оторвали Украину от России. Наконец-то мы поссорили два, один народ между собой».

Обговорення часом переходить у крики, причому на крик провокують українські учасники – їх для цього й покликали до студії. Російські «експерти» на їхньому фоні виглядають мудрими, спокійними, розважливими людьми (якщо не вслухатися у їхню брехню). Студія розжарюється, у ній постійно звучать слова “вбивці”, “нацисти”, “спалили людей”, іноді крики переходять у справжню істерику. У глядачів з іншого боку екрану не залишається жодних сумнівів у тому, що в Україні під керуванням Америки нацистська влада, яка спалила невинних людей в Одесі.

У доповіді російського медіаексперта Ігоря Яковенка на Форумі Вільної Росії у 2019 році приведені дані контент-аналізу лише однієї частини однієї програми «Недільний вечір із Володимиром Соловйовим» від 2.06.2019. За 1 годину 10 хвилин 35 секунд тієї частини програми, яка була присвячена Україні, 32 рази було вимовлено (вигукнуто) слова: «нацистська Україна», «нацистська держава», «ви – нацистські сволоти!», «ви – колаборанти гітлерівського режиму!» та ін. Слова «бандерівці», «бандерівський режим» та ін. були вимовлені (вигукнуті) 7 разів. Щонайменше чотири рази прозвучали прямі заклики до розв’язання більш масштабної війни проти України. Штамп «Україна – нацистська держава» вбивався у свідомість росіян із частотою 1 «удар по мізках» у 2 хвилини.

Автор доповіді робить висновок: «Війна проти України та вбивства українців є для росіян морально схвалюваними діями завдяки вбитому в їхню свідомість головному штампу: «УКРАЇНА – НАЦИСТСЬКА ДЕРЖАВА».

Якщо ненависть порівняти з важким наркотиком, яким накачували російську публіку протягом останніх дев’яти років, то “Одеська Хатинь” стала одним із найголовніших шприців для вприскування цього наркотика.

«Одеська Хатинь» напередодні повномасштабного вторгнення

Напевно, сьогодні на російських телеглядачів чекає чергова серія багатосерійного кривавого шоу “Одеська Хатинь”. Але в цьому вже немає особливої потреби. Судячи з реакції російського населення на геноцид українців, брехлива версія виконала своє завдання. Навіть напередодні вторгнення “Одеську Хатинь” використовували якось мляво, без вогника. “Жертви укронацистів в Будинку профспілок” взагалі відсутні у переліку привидів та причин цієй несправедливої та неспровокованої війні.

Тільки Путін у своєму зверненні до росіян 21 лютого, за три дні до вторгнення, пообіцяв покарати винних у загибелі людей в Одесі у травні 14-го. Та його старі шанувальниці з “Загонів путіна” погрозили вкотре зморщеними кулачками Байдену та пообіцяли розправитись із Зеленським за те, що… «спалив людей у Будинку профспілок в Одесі».  Перетворивши “Одеську Хатинь” на дикий несмішний абсурд.

Та й який уже сенс у цій старій брехні, якщо не потрібно більше прикривати справжню мету війни – знищити всю націю та всю країну.

Тетяна Герасимова, журналіст, координатор “Групи 2 травня”.