Серед судових справ, дотичних трагедії 2-го травня, обвинувачення колишнього начальника Головного управління внутрішніх справ МВД України в Одеській області Петра Луцюка займає особливе місце.
Адже серед керівників відомств, що мали забезпечити громадський порядок в місті та безпеку його мешканців, Луцюк – єдиний, кого наразі вдалося принаймні притягнути до суду.
А що ж суд?
Я ходжу на засідання вже 9 місяців, слухання справи триває понад рік.
Подекуди складається враження, що Роль Луцюка у подіях 2-го травня вже більше нікому не цікава.
Тут всі відбувають якусь малозрозумілу повинність.
Потерпілі на засіданнях з’являються вкрай рідко. Попри те, що більшість з них заявила чималі грошові вимоги, відстоювати свої інтереси вони не поспішають.
За довгі місяці вже разів 5 змінювалися прокурори, які представляють сторону обвинувачення.
І якщо на початку виглядало так, що обвинувачений намагається затягнути розгляд, маніпулюючи зміною своїх адвокатів, то тепер йому достатьньо регулярно їздити туди-сюди на засідання і більше ні про шо не хвилюватися – прокурори й самі все провалять.
Після зміни складу суду процесуальні норми передбачають обов’язкову присутність потерпілих хоча б на першому засіданні.
Явку потерпілих має забезпечити обвинувачення.
Передбачалося, що це відбудеться 16 травня, але прийшли лише четверо з 35-ти. Прокурор визнав свою помилку та урочисто пообіцяв всерйоз взятися за це завдання і все забезпечити.
Термін у 8 днів його цілковито влаштовував.
24-го травня з’ясувалося, що забезпечити обіцяне прокурор не здатний. Він лише приніс 3 заяви від потерпілих, які просять розглядати справу без них.
На питання щодо решти учасників процесу, прокурор лише стиснув плечима, повідомивши, що він вчора особисто (!) їздив аж у Фонтанку щоб знайти аж одного (!) з потерпілих, та й те – без результату.
Таким чином прокуратура своїми діями (а точніше – бездіяльністю) створює пряму загрозу подальшому слуханню справи.
Без явки потерпілих далі рухатися неможливо. Очікувати сплеску ентузіазму від прокуратури підстав нема. Завдання по забезпеченню присутності 35-ти немотивованих людей в одному місці й в один час само по собі непросте. А за відсутності бажання досягти результату воно є нездійсненним.
За такого стану справ, прокурор вважає цілком можливим призначати наступне засідання ще через 10 днів без жодних гарантій розв’язання проблеми, що існує.
І хоча суд вирішив зробити перерву довшою, до 14 червня, жодних важелів впливу ані на явку потерпілих, ані на дії прокурора у нього, схоже, нема.
Звертає на себе увагу й байдужість сторони захисту.
Після того, як Луцюк гучно заявив про фальсифікацію справи прокуратурою, він навіть не намагається звернути увагу суду на кричуще невиконання прокуратурою її обов’язків, що прямо порушує його право на розумні строки розгляду справи і спонукає до нескінченних поїздок через півкраїни заради беззмістовного чергового судового засідання.
У свою чергу, повну байдужість до резонансної справи виявляє й адміністрація Приморського суду. Попри те, що розклад слухань був викладений на місяць вперед, для цього засідання була виділена не пристосована зала. Вона обладнана для слухання справ, де є суд і відповідач, а не дві сторони процесу.
Відтак, на одній лавці, яка призначена для публіки, довелося сидіти разом обвинуваченому, його адвокату та адвокатам потерпілих, що в очевидь не забезпечує конфеденційності спілкування та змагальності сторін.
Наступне засідання відбудеться 14-го червня.
Але чи стане воно змістовним?
Автор – Л. Ямщикова
