Після розгляду всіх матеріалів у справі про вбивство 8-річної дівчинки в селі Лощинівка Ізмаїльського району в Приморському районному суді м. Одеса почались дебати. Першою виступила прокурор Одеської обласної прокуратури Світлана Кологрьова. Вона вважає вину мешканця села Михайла Чеботаря доведеною, а всі докази  належними та допустимими. Прокурор попросила суд визнати Чеботаря винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152, пп. 2, 9 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Михайло Чеботар в Приморському суді. Фото – Ольга Івлєва

Нагадаю, в ніч з 26 на 27.08.2016 р. в селі Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області було вбито 8-річну  Ангеліну Моїсеєнко. Її тіло було знайдено близько 07 години ранку 27 серпня на пустирі позаду покинутого будинку, сусіднього з будинком, де вона жила з мамою, вітчимом та молодшим братиком.

Тієї ж ночі спочатку в хаті Юхима Матяша, а потім в барі “Фортуна” неподалік будинку, де жила дівчинка, велика компанія святкувала день народження. У компанії був присутній вітчим дівчинки Олександр Матяш та його друг та сусід Михайло Чеботар. По дорозі, коли вся компанія йшла з будинку Юхима до бару, Олександр Матяш та Михайло Чеботар зайшли в дом Олександра, щоб перевірити, чи сплять його діти – син Валерій та падчерка Ангеліна. Михайло не став чекати друга, повернувся до бару першим, після нього до бару прийшов Олександр Матяш. Вранці інший сусід Олександра Матяша Микола Чербаджі знайшов позаду свого будинку, на покинутому пустирі, тіло вбитої Ангеліни.

У скоєнні злочину запідозрили Михайла Чеботаря. В ході обшуку у нього було вилучено, зокрема, одяг та викрутку, якою могли вбити дівчинку. Після обшуку Михайла забрали в сільраду, де, за словами адвоката Андрія Лещенка, з Чеботаря “вибивали” зізнання у вбивстві.

Звістка про те, що у злочині підозрюють місцевого жителя ромського походження 21-річного Михайла Чеботаря, спровокувала масові заворушення. Розлючений натовп громил житло, нищив майно жителів села – ромів.

Справу про вбивство розслідувало слідче управління ГУНП України в Одеської області під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури. Слідство було завершено в кінці грудня 2016 р., обвинувальний акт досі слухається в Приморському суді м. Одеса. Обвинувачений з 27 серпня 2016 р. перебуває за ґратами.

Сторона обвинувачення: вину доведено

На думку прокурора, вину Чеботаря підтвердили покази свідків: матері вбитої дівчинки потерпілої Катерини Моїсеєнко, її співмешканця Олександра Матяша, його сестри Людмили Матяш та її подруги Маріни Малініної, брата вітчима Юхима Матяша та його дівчини Марини Гайдарджи, друзів Чеботаря Рустама Чурара та Армена Мунтяна, сусідів Чеботаря Анатолія Доброва та Миколу Чербаджи, яких було залучено як понятих при проведенні слідчих дій, колеги Катерини Моїсеєнко Надії Чайки, патрульного громадського патруля с. Лощинівка Олександра Дімова, брата обвинуваченого Руслана Чеботаря, відвідувачки бару “Фортуна” Валентини Казанжи, експертів Олега Галева, Ігора Манзорука, Миколи Косенка, Олени Слюсаренко та Руслана Кривди. Також вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами: протоколами слідчих дій, висновками експертиз.

Світлана Кологрьова акцентувала на тому, що версія обвинуваченого про те, що дитину вбив її вітчим Олександр Матяш – це спроба уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин. Під час досудового розслідування Чеботар неодноразово змінював свої версії, які кардинально відмінялись одна від іншої. Так він намагався ввести слідство в оману та уникнути покарання.

Мене дуже здивував виступ прокурора. Я чомусь думала, що Світлана Кологрьова досконально проаналізує усі докази, усі свідчення свідків. Але вона вибрала зі свідчень те, що хоч якось могло підтвердити обвинувачення, і промовчала, наприклад, про досить цікаві деталі зі свідчень друзів Чеботаря Мунтяна і Чурара. Ось що вони розповіли (їх допитували окремо, але багато в чому їх покази збігаються).

Мунтян: “З дому Матяша першим повернувся Чеботар, після нього хвилин за 25-30 прийшов Олександр Матяш. Ми сиділи на вулиці. Матяш пройшов повз нас, не сказав “привіт”, одразу пішов у бар. Це було незвично. Раніше Матяш, коли був під градусом, завжди був привітним, пропонував усім налити.

На дні народження Матяш був одягнений у білих бриджах, сорочці та з сумкою, а після повернення з дому був начебто в іншому одязі. Начебто був у штанах”.

Чурар: “Після повернення до бару Чеботаря хвилин через 10, може більше, прийшов Матяш. Пройшов між нами, нічого не сказав, і одразу зайшов у бар. І почав сваритися зі своєю дружиною. Коли вони з Чеботарем йшли до Матяша додому, я бачив, що Матяш хитався, мабуть, був дуже п’яний. А коли повернувся з дому, був схожий на тверезого. Повернувся в іншому одязі. На дні народження був у білих бриджах та сорочці, а потім уже замість бриджів були штани, і сорочки не було. Вранці після вбивства Матяш мені зателефонував, сказав, що вбили його дочку, і покликав мене та Мунтяна до себе. Ми прийшли. Я побачив Катерину Моїсеєнко, вона плакала. Я питаю: “Що сталося?” Вона розповіла, що вбили Ангеліну. Що вночі Сашко Матяш повернувся до бару, почав на неї кричати. Сказала мені, що ії чоловік був неадекватний, з червоними очима».

Після обшуку в будинку Чеботаря його забрали до сільради, туди ж доправили й братів. Там, за словами Мунтяна та Чурара, поліційні кричали на них, вимагаючи визнати, що дитину вбив Чеботар, що знайдена в будинку Матяша кепка належить Чеботареві. Але оскільки обидва захищали Михайла (і на засіданні у Приморському суді вони також стверджували, що не вірять у його винність), поліційні їх побили. Чурар за кілька днів після вбивства в інтерв’ю одній із телекомпаній стверджував, що дівчинку вбив її вітчим – Олександр Матяш.

Також Чурар, який близько знав Михайла та родину Матяша, часто бував у їхньому домі, стверджував у суді, що батьки – мати та вітчим – били дитину, що дівчинка часто ходила по селу голодна. І мешканці Лощинівки знали про це. Чурар описав такий епізод. “Якось я був у гостях у Моїсеєнко і Матяша. Ангеліна балувалася, Катерина почала її бити. Я запитав: “Навіщо ти її б’єш?” Моїсеєнко відповіла: “Вона мене дістала. Я її або вб’ю, або віддам до дитбудинку. Вона ходить селом, просить гроші, просить їжу. Хочеш, покажу, як я її виховую?” І зняла з неї одяг. По всьому тілу дівчинки були синці. Катерила зізналася, що часто б’є дочку палкою”.

Може, за лаштунками ціх взаємовідносин криється мотив для вбивства Ангеліни? На жаль, версію причетності вітчима до злочину слідство не вивчало.

Михайло Чеботар, за словами Чурара, часто бував у будинку Матяша. Після смерті їх однорічної доньки Лілі (за рік до вбивства Ангеліни) Чеботар взяв на себе турботу про дівчинку, бо мати та вітчим пропадали на роботі.

Під час своєї промови рокурор взагалі не звернула увагу на свідчення батька Чеботаря Калєва, який став мимовільним свідком, як Катерина Моїсеєнко шукала дитину на пустирі.

Андрій Калєв в залі Приморсього суду. Фото авторки

Андрій Калєв розповів суду, що звечора 26 серпня 2016 міцно випив в компанії, тому не дійшов додому, заснув на якомусь пустирі. О третій годині ночі його розбудили двоє: сусідка – мати дівчинки Катерина та ще один односельчанин. Виявилось, що вони шукали зниклу з дому дитину. Запитали Калєва, чи не бачив він Ангеліну. Він “на автоматі” запитав у них: “Котра година?” і отримав відповідь: “Три часи”. Тому й запам’ятав час.

Цей факт збігається зі свідченням матері дівчинки Катерини, яке вона дала під час допиту в суді 7 березня 2018 р., про те, що саме в цей час вона бігала по селу в пошуках зниклої дитини. Тобто вибігла з дому раніше 3 годин. А це означає, що  додому з бару зі своїм співмешканцем Матяшем вони повертались десь після 2 годин. І в той час, как вона розповіла суду, в селі було тихо. На пустирі ніхто не кричав. Нагадаю, що, за даними судмедекспертизи, смерть дитини трапилась між 23.25 і 01.25.

Також я чомусь думала, що прокурор хоч якось пояснить під час свого виступу, що ж рухало Чеботарем тієї фатальної ночі, що змусило його піти й вбити дитину.

Якщо чесно, у мене з першого дня слухань у суді викликав сумніви зазначений в обвинувальному акті мотив вбивства: начебто після сварки з другом на ґрунті ревнощів у барі “Фортуна” Чеботар іде до будинку друга Олександра Матяша, бере на руки сплячу 8-річну дівчинку, виносить на пустир, затикає їй рота, гвалтує і вбиває. По-перше, як він її виносив? Через двері? Через вікно? Чому дитина не прокинулася і не закричала відразу ж? Це вже досить доросла і досить важка дівчинка, а Чеботар невеликого зросту, худий. Підняти з ліжка, винести на подвір’я, метрів 20-30 йти подвір’ям, потім на пустир сусіднього будинку з 8-річною дівчинкою на руках так, щоб вона не прокинулася, не злякалася, не закричала? Як на мене, це нереально.

По-друге, чому Чеботар не набив піку другу, який залицявся до його коханої і з яким він зварився в барі “Фортуна”, а пішов гвалтувати та вбивати маленьку дівчинку, дочку свого друга, яку дуже добре знав і яку доглядав? Може, Чеботар був прихованим педофілом? Но де відпоівідні докази? Лощинівка – село маленьке, тут всі про всіх все знають. Але жодний з тих, з ким я спілкувалась, не сказав про Чеботаря дурного слова.

Мої сумніви зміцнились після того, як я поїхала в Лощинівку і побачила своїми очами на місця подій. Зі здивуванням я виявила, що шлях Чеботаря додому аж ніяк не лежить, як запевняє нас сторона обвинувачення, біля дому Матяша. Чеботар живе в іншому боці села і не міг ідти мимо будинку №75 по вул. Ізмаїльська. Тобто звичайна карта в гуглі ломає вигаданий мотив злочину і ставить під сумнів й все обвинувачення стосовно Чеботаря.

Синя лінія – шлях до будинку Чеботара, червона лінія веде до будинку Матяша.

Я також надіялась, що під час дебатів прокурор роз’яснить мені, звичайній людині, звичайному журналісту: чому, після згвалтування, ні на дитині, ні на обвинуваченому, крім механічних ушкоджень, не знайшли ані сліду сперми? Але про це Кологрьова також нічого не сказала.

Взагалі промова прокурора продовжувалась трохи більш як 40 хвилин. Закінчуючи, вона попросила суд визнати Михайла Чеботаря винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152, пп. 2, 9 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

1. За ч. 4 ст. 152 – позбавлення волі на 15 років
2. За пп. 2, 9 ч. 2 ст. 115 – довічне позбавлення волі.

Остаточно призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі. До набрання вироком законної сили залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Сторона захисту: справу проти Чеботаря сфальсифіковано

Хоча сторона захисту в цей день, 27 січня, не виступала в дебатах, частину стратегії адвокат Андрій Лещенко виклав у клопотанні про визнання явно недопустимими деяких доказів. Він вважає справу політично вмотивованою та повністю сфальсифікованою.

На його думку, політичне замовлення виходило від тодішнього голови Одеської обласної державної адміністрації Михеіла Саакашвілі, який з метою набуття симпатій виборців озразу ж після трагедії прилюдно заявив, що вбивцю спіймали, чим порушив принцип презумпції невинності Михайла Чеботаря. Свою політичну волю тодішній очільник ОДА передав, як вважає адвокат, начальнику ГУНП в Одеські області Георгію Лордкіпанідзе та прокурору області Давіду Сакварелідзе, які є співвітчизниками Саакашвілі.

Лещенко заявив, що справу з самого початку було сфальсифіковано, тому попросив суд визнати всі докази прокуратури явно недопустимими та не приймати їх. Зокрема, він знов заявив про підміну змивів з рук Чеботаря змивами з рук жертви.

Сторона захисту вже заявляла, що взагалі всі три біологічні експертизи – №715, 716 та 868, які були проведені у 2016 році, мають бути визнані судом як недопустимі докази, тому що є «плодами отруйного дерева». Тобто якщо джерело доказів є недопустимім, то й всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. Цю тезу адвокати оприлюднювали в іншому клопотанні на засіданні 19.02.2022.

«Отруйним деревом», тобто недопустимим джерелом доказів захист вважає, зокрема, протокол отримання зразків від Чеботаря М.А для експертизи від 27.08.2016, коли в нього відбирали кров та начебто змиви з рук. Сторона захисту стверджує, що 27.08.2016 р. у Чеботаря відбирали лише зразки крові – у скляні колби, як вказано в протоколі. Але в тексті протоколу містяться також дописки-виправлення іншими чорнилами та іншим почерком про якісь «змиви». Вірність даних дописок особами, які підписували протокол, не засвідчена. Нема відмітки «дописаному вірити».

Сам Чеботар кілька разів в суді говорив, що ніяких змивів з його рук 27.08.2016 р. не брали, тільки кров. Можливо, слова «змиви» були вписані до протоколу невстановленою особою вже після того, як протокол був складений, з метою легалізації біологічних зразків невідомого походження, які були надіслані експерту?

На допиті в суді експерт Манзорук засвідчив, що в біологічних зразках, які йому надіслали, в змивах з рук Чеботаря М.А. жодних слідів його ДНК не було виявлено. Натомість в них було виявлено ДНК …жертви. Тобто під виглядом змивів з рук обвинуваченого експерту могли надіслати відібрані у позапроцесуальний спосіб змиви з тіла загиблої дівчинки.

Рішення стосовно клопотань про визнання явно недопустимими доказів по справі суд буде приймати в нарадчій кімнаті.

Тест на неупередженість суду

Адвокат Сергій Іванів подав клопотання про відвід судової колегії. На його думку, судді Приморського суду не виконують  рішення ЄСПЛ, в якому тримання в СІЗО обвинуваченого Михайла Чеботаря визнано катуванням. Прокурор заперечила: це рішення не зобов’язує суддів Приморського суду звільнити Чеботаря з-під варти.

Також на цьому засіданні прокурор заявила, що нема підтверджень щодо катувань Чеботаря. І передала суду постанову про закриття кримінального провадження за фактом катувань. Адвокат Лещенко заявив, що вперше бачить цю постанову й буде ії оскаржувати.

Відвід колегії суддів не був принятий.

Обвинувачений вину не визнав

У зв’язку зі зміною обвинувачення прокурор знов запитала Чеботаря, чи визнає він себе винним у злочині. На що він вкотре заявив “ні”.

За словами прокурора, з першого допиту в серпні 2016 року Чеботарь жодного разу вину не визнав.

Тетяна Герасимова

Заглавне фото – Ольга Івлєва.